«Звірям (першого разу) ми людську мову принесли...» Іван Андрусяк
Читати онлайн вірш Івана Андрусяка «Звірям (першого разу) ми людську мову принесли...»
wild (at our first) beasts uttered human words…
звірям (першого разу) ми людську мову принесли
— другого разу каміння співало як птиці чудесні —
але зоряна пустка настала таке наше третє пришестя
*
у голові його, дитино
знайдеш серце
(розтрощене)
у серці його, мейбл
знайдеш ліжко
(насправді)
у ліжку його, сибілло
знайдеш повію
(заложниця)
а в повії цій, пані
знайдеш мисль його
(мертву)
*
політик це такий великий зад
на нього кожен дурень всістись рад
*
маленька людино
(спішиш
одержима
безсиллям)
зупинися забудь розслабся
жди
(маленька дитино
що спробувала
що обпеклась
що поплакала)
ляж заспокійся
спи
о дощ
о сніг
о сонце
о місяць
(введи
нас)
*
так вОни живі
(хто
?негри)
Не джаз
Живий
не Джаз живий А
Так живий(вони
на
родились живими)
хтось не народився
хтось народився вмерти
хтось народився живим(але
негри
усі
наро
дились
так
Жити)
амп-Е-там
;раз-два
аМ-таМ
тідл
—ід
амптамамптам(ОО——
!
тінь
Бам-
:ду)
,зараза.
*
одного разу негр
впіймати вмить зумів
таку маленьку зірку
що й сам не зрозумів
"не щезнеш ти допоки
не стану білим я"
отак ночами й досі
горить оця зоря
*
любов це місце
і довкруж цього місця
любові обертаються
(яскраво)
усі місця
так це світ
і в цьому світі
так живуть
(згорнуті)
всі світи
Связанные публикации: