«Звірям (першого разу) ми людську мову принесли...» Іван Андрусяк

Читати онлайн вірш Івана Андрусяка «Звірям (першого разу) ми людську мову принесли...»

A- A+ A A1 A2 A3

 

wild (at our first) beasts uttered human words…


звірям (першого разу) ми людську мову принесли
— другого разу каміння співало як птиці чудесні —
але зоряна пустка настала таке наше третє пришестя

 

*

у голові його, дитино
знайдеш серце
(розтрощене)


у серці його, мейбл
знайдеш ліжко
(насправді)


у ліжку його, сибілло
знайдеш повію
(заложниця)


а в повії цій, пані
знайдеш мисль його
(мертву)

 

*

політик це такий великий зад
на нього кожен дурень всістись рад

 

*

маленька людино
(спішиш
одержима
безсиллям)
зупинися забудь розслабся


жди


(маленька дитино
що спробувала
що обпеклась
що поплакала)
ляж заспокійся


спи


о дощ
о сніг
о сонце
о місяць
(введи


нас)

 

*

так вОни живі


(хто


?негри)


Не джаз


Живий


не Джаз живий А


Так живий(вони


на


родились живими)


хтось не народився


хтось народився вмерти


хтось народився живим(але


негри


усі


наро


дились


так


Жити)


амп-Е-там


;раз-два


аМ-таМ


тідл


—ід


амптамамптам(ОО——


!


тінь
Бам-


:ду)


,зараза.

 

*

одного разу негр
впіймати вмить зумів
таку маленьку зірку
що й сам не зрозумів


"не щезнеш ти допоки
не стану білим я"
отак ночами й досі
горить оця зоря

 

*

любов це місце
і довкруж цього місця
любові обертаються
(яскраво)
усі місця


так це світ
і в цьому світі
так живуть
(згорнуті)
всі світи