«відпугутькали перші провісники...» Іван Андрусяк

Читати онлайн вірш Івана Андрусяка «відпугутькали перші провісники...»

A- A+ A A1 A2 A3

відпугутькали перші провісники,


зарясніли дощі рятівні,


вітер сонно погойдує мізками


і полумисками вогнів;

 


згасли кратери листу сипучого,


мить згорталась, як вуж в комишах;


перебудемо чи перемучимо –


доки кришиться в пальцях душа;

 


доки верес не зайдеться вереском –


ще тріщить сухота на губах;


доки з римського мармуру вернеться


поруділий від вічності птах;

 


доки зболена крихта поезії


порсне в просвіт, як з порхавки дим,


і над музами, ніби над лезами,


запах мирту здається рудим,

 


і босоніж гойдаються лілії,


і не з терну, а з лавру вінки


упродовж ритуальної лінії


віддалятимуться від ріки