«ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ...» Іван Андрусяк
Читати онлайн вірш Івана Андрусяка «ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ...»
A- A+ A A1 A2 A3
ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ,
ти просто вибирав у приписі нічному,
щоб, кришталевий крик зібгавши на солому,
означити хрустке як істина: здалось.
означив… а вода тулилась до води
і гудила не тих, кого шукали тричі.
на білому лиці ховалося обличчя –
подалі від біди, подалі від біди
Связанные публикации: