«Василь романюк. 1995» Іван Андрусяк

Читати онлайн вірш Івана Андрусяка «Василь романюк. 1995»

A- A+ A A1 A2 A3

як тихо й довго сходяться на пласі


сповідники моїх ребристих плах.


ця самота – удар ногою в пах.


як лоскотно стікає кров по рясі.

 


вершителі, де за хоругву страх


у вишиваній скрився іпостасі…


з-поза млина молитви свинопасів


ще не поснули: глина на вустах.

 


не правив ними – пастор уночі


видющий тричі. він зове – і прісно:


там голови чи коси на плечі?

 


у келії, у камері облізлій,


у патріаршім камені – затісно.


над києвом зловісно сплять сичі