«глиця з долоні повільно стирається потом...» Іван Андрусяк

Читати онлайн вірш Івана Андрусяка «глиця з долоні повільно стирається потом...»

A- A+ A A1 A2 A3

глиця з долоні повільно стирається потом,


крекче з корінням – як світ – іменами вперед.


осінь приходить і тихо питається, хто ти?


з горла осоту ображено сочиться мед.

 


майже загубиш цю землю в гірких зелепугах –


десь поміж них закотилась, пощезла в траві…


жовті окрушини: стеляться оси над лугом,


тонко і довго літають, неначе живі