«Це розчавлені арфи — есенція ладану з мороком...» Іван Андрусяк

Читати онлайн вірш Івана Андрусяка «Це розчавлені арфи — есенція ладану з мороком...»

A- A+ A A1 A2 A3

 

Пам'яті Любові Дручків

це розчавлені арфи — есенція ладану з мороком
де на лобі кайлом поцілунок воскресе
заїжджають планети — одна за одною — по мокрому
і зшиває їх мізки сумний потойбічний професор


це тікають в портрети огорнуті ковдрою прірви
де на струнах завис побілілий шматок язика
то Небесний Бухгалтер визбирує шкалки дзеркал
і оранжеві френзлі на випуклих скронях обірве


так кирпато живуть і так ніжно стікають по шиї
так нап'ються води і раптово вертають назад
тільки в камері смертників — довгій дубовій машині —
виростає холодний сад