Нур знову виплив назовні, з острахом поглянув на хронометр. Невже не прилетить? Не може бути. Він розуміє, що значить зникнення Ріо.
Нур згадав, як він, пролітаючи над океаном, ввімкнув на пульті дра мережу універсального зв’язку. Хви-люючись, набрав шифр Великої Трійки. В полі За з’явилися очі Умта — ча Тайя-Богів. Він дивився на обличчя незнайомого Тайя і гнівно хмурився.
— Хто турбує Вищі Сфери? — могутньою хвилею прокотилось запитання в свідомості Нура.
Опанувавши страх, молодий вчений відповів:
— Я учень Ріо…
В погляді Умта заблищали вогні. Нур зрозумів, що його хід був правильним.
— Де він? — вкрадливо і обережно запитав Умт, не знаючи, що хоче Нур.
— На екваторі. Він готує переворот проти Вищих Сфер!
Нур кинув прямо в обличчя Тайя-Богу цю вістку, щоб приголомшити його.
Але Умт презирливо засміявся і зневажливо скривився.
— Що зможе зробити Ріо, не маючи ніякої сили?
— Ти даремно смієшся, ча, — похмуро сказав Нур. — Ріо прочитав древні записи в ущелині Зі-а. Він виконує план Іг-ри…
Нур бачив, як чоло Умта потемніло, судорожно смикнулися вуста. Він пильно і гостро дивився на Нура, мовчав. Нарешті, заспокоївшись, запитав:
— Що хочеш ти? Для чого зробив це?
— Домовимось, — нахабно відповів Нур. — Для цього потрібно зустрітися наодинці…
— Зі мною?
— Тільки так…
Умт, примруживши очі, поглянув уважно на молодого вченого. Хитнув головою.
— Ти достойний вищого шляху. Я зустрінуся з тобою. Прямуй до місця, яке я тобі вкажу. Я там буду не-гайно.
Умт вказав точне місце розташування острова. І Нур, не задумуючись, помчав туди…
Минали тягучі ща . А Нуру здавалося, що пропливають довгі ури. І знову сумніви, ніби зграї темних ял, обсідали свідомість, терзаючи її.
Він судорожно метався в тумані, на вершині острівця, прислухався до грому грози, до могутнього при-бою велетенської хзилі, ніби намагався почути в тих звуках голос долі.
Змучившись від чекання, він дістав з нетрів широкого л-ла листки ку-кі, вкинув у рот. П’янкий сік про-котився по тілу, теплим потоком обмив свідомість, заспокоїв психіку. Поганий настрій розвіювався, зникав.
Ні, ні! Умт обов’язково прибуде сюди. Він занадто добре знає, що Ріо не буде жартувати… І ніби у від-повідь серед густого туману, серед хаотичних потоків хмар почулося пронизливе виття. Над головою молодого вченого з’явилася сфера великого дра. Вона швидко знижувалась, набирала чіткіших форм. Описавши невелике коло, вона опустилася недалеко від Нура.
Нур гордовито випростався. Тепер всі сумнівні думки треба нещадно відкинути. Починається дорога дії!
З отвору сфери випливла постать. Вона була в простому л-ла, які носять інженери Тайя. Нур впізнав Умта, рушив назустріч йому. Схилився, привітально торкнувся рукою чола. Той з досадою одмахнувся, тісно підпливти до Нура, заглянув у його очі. Молодий вчений відчув, що Тайя-Бог перевертає йому всю душу своєю могутньою силою, ніби намагається проникнути в найтаємніші глибини психіки. І лише знання Ло-ла, одержане від Ріо, дозволило Нуру втриматися від безцеремонної навали страшної волі Умта.
Тайя-Бог різко одплив убік, всміхнувся, сказав:
— Ріо недаремно учив тебе. А тепер слухай мене. Ти будеш, ким захочеш. Вищі Сфери, Храм Космічної Насолоди — все відкрите для тебе. Без формального шляху вдосконалення, без обрядів. Ти зрозумів мене?
— Так, ча! — розгубився Нур. — Але я не розумію, що ти хочеш…
— Що я хочу за це? Не те, що ти гадав, — іронічно відповів Умт. — Не лише розповіді про план Ріо і місце його перебування, а набагато більшого…
— Але я нічого більше не знаю…
— Справа не в знанні. Ти не можеш зрозуміти, що наступив момент великої антидії. Тисячі спіралей па-нував певний лад. Він задовольняє нас, Вищі Сфери. Але він, як і все у світі, накопичує свою антисуть. Так го-ворить древня наука полярності. Коли ти сказав мені про задум Ріо — я зрозумів: почалася дія цієї антисуті!
— Я зрозумів тебе, ча! Значить, треба знищити Ріо, знищити все, що він хоче спорудити! Хіба це не найкращий засіб?
— Ні! — суворо заперечив Умт. — Ти нічого не зрозумів. Народилася нова ідея, ідея перевороту. Ріо не сама ідея, а тільки її посланець, інструмент. Не він, так хтось інший, хоч і пізніше, спробує зробити те саме. Коли котиться вихор, його не зупиниш, і не слід залишатися на його дорозі. Треба відступити вбік, хай він про-котиться мимо, хай витратить свої сили. Чуєш? Тепер, може, ти зрозумієш?
— Значить, ти не хочеш знищити Ріо?
— Нізащо! Хай живе, хай виконує план Іг-ри!..
— А я?
— Ти повернешся до нього, допоможеш йому! Він дав тобі якесь завдання?
— Так. Я мушу привезти його друзів-учених. Для допомоги.
— Вези їх. Вищі Сфери нічого не знають. Ти зрозумів?
— У мене все потьмарилось у свідомості. Я ще не все збагнув…
— Тоді слухай. Проти вихору треба протиставити рівну йому силу, якщо не більшу. Ця сила в тому, щоб не заважати вихору зробити дію, до якої він покликаний долею. А коли могутність вихору буде витрачена — до дії знову вступить попередній закон. І знову це буде по закону полярності! Хай Ріо будує гігантські лі-а для прискорення обертання Таіни. Ми навіть допоможемо йому…
— Як? — вражено озвався Нур. — Вищі Сфери?
— Саме так. Але ти до цього не будеш мати відношення. Ми знайдемо способи порозумітися з Ріо. Ми навіть дозволимо йому робити це відкрито, розголосимо по всій планеті. Нижчі Тайя, які захочуть залишити свої житла і піти на материк Арс — зможуть це зробити…
— Ча! Ти говориш страшні речі. А що буде потім?..
— Потім?..
Умт оглянувся, ніби боявся, що його хтось почує, прислухався до гуркоту океанської хвилі. Зловісно усміхнувся.
— Потім буде ось що…
Нур дивився в колючі очі Тайя-Бога, захоплений вражаючим контрпланом Умта, і на його душу, ніби во-гняні дья, падали холодні, страшні слова…
ВЕЛИКИЙ ВИХОР
НЕСПОДІВАНИЙ ВИКЛИК
Нур повернувся на початку нової ночі. Зірка-матір повільно падала за грозовий обрій, з сходу котилися урагани з густими колючими опадами, які заносили ущелини між горами, рівнини і замерзлі озера та ріки товс-тими покровами са. Та Ріо не звертав на те уваги. Він вирішив починати роботи, не очікуючи дня.
Разом з Нуром і чотирма інженерами, що прилетіли з материка, учений кілька разів перевірив розрахунки проекту. Старий Ро-а розіслав вісників до сусідніх вождів та на материк Арс. На, острові Маото зібралася рада вождів. Сидячи біля іскристих каменів дья, вони вели довгі і гарячі розмови. Відповідь була короткою и щи-рою:
— Добре діло треба робити не задумуючись. Материк Арс і навколишні острови готові допомогти всім, хто прийде сюди, хто не схоче жити в рабстві. Ми поділимо з братами все, що маємо. Хай воскресає Таіна. По-ра визволяти Іг-ру!..
І Ріо взявся до праці. Він основну підготовку вирішив провести в таємниці і лише перед пуском агрега-тів звернутися до всієї планети.
Він склав програми для лі-а, що стояли в сховищі Іг-ри. Машини, які ждали тисячі спіралей свого часу, заворушилися. Вони рядами виповзли в широкі коридори, приготовлені заздалегідь Сі для початку робіт. Роз-дрібнюючи навколишню породу, лі-а поглинали її в широке нутро і перетворювали її під впливом потужних розрядів поля За в плазму.
В центрі лі-а відбувалися ядерні перетворення — там здійснювався синтез будь-якого елемента, будь-якої кристалічної структури. З новонароджених речовин готувалися деталі майбутніх лі-а. Деталі складалися, і нові апарати починали перетворювати породу в собі подібних рядом з своїми "батьками". Нарешті, коли число універсальних лі-а досягло багатьох тисяч, вони підкорилися іншій програмі, заздалегідь закладеній в них.
Механічна армія круто повернула вгору, пробилась крізь товщу порід і вийшла на поверхню острова Маото в ущелинах між Тьо. Потім лі-а один за одним піднімалися в повітря і прямували до сусідніх островів, на яких ніхто не жив. Яскраві потоки штучного проміння залили суцільну пітьму, розірвали запону диму і густого са, закутали Маото.
— Народжується новий день, — шепотіли мао-тяни, виглядаючи з бідних жител і проводжаючи погля-дом дивовижні вогні, що плинули серед хмар.
Потік універсальних лі-а розділився на десять груп. Кожна з них опустилася на призначене їй місце. Во-ни зайняли десять островів, розташованих ланцюгом в поясі екватора.
Розташувавшись концентричними кільцями, лі-а почали проникати в глибину островів. За ними залиша-вся гігантський отвір шириною в тисячі бао .
Ріо разом з Нуром часто вилітав на своєму дра до місця робіт. Він кружляв над островами, оглядав отво-ри майбутніх установок, радісно говорив своєму учню:
— В середині наступного дня все буде закінчено, Нур. Умт та інші Тайя-Боги навіть нічого не підозріва-ють…
Нур згоджувався з учителем, ховав очі, нібито уважно розглядаючи пейзажі внизу.
А на сході, серед похмурих гір, закутаний важкими хмарами, народжувався новий день. Зірка-матір вста-вала над материком Аре кривава, розгнівана. Разом з нею над планетою котилися жахливі вихори і грози.
(Продовження на наступній сторінці)