«Пісня місячної ночі» Олесь Бердник

Читати онлайн вірш Олеся Бердника «Пісня місячної ночі»

A- A+ A A1 A2 A3

Із циклу «Зоряний ключ»

Срібна нитка печалі, срібна нитка надії
Простяглася у даль, простяглася у світ…
Понад Шляхом Чумацьким срібний лебідь леліє
Таємниче мереживо літ…

Збережи, схорони
Серця світ серед ночі химер,
Під крилом сивини
Голос казки святої не вмер

Ти посій на лани
Тиху радість, що зріє тепер…
Сновидіння, примари —
То лиш знаки полону,

Та згадай, що не вічна
Й найбільша мара,
І життя самоцвіт у празорянім лоні
Пломеніє, горить — не згора!

Я тебе заколишу, як мати дитину,
Ти мужній і зростай у колисці моїй,
А як поклики сурми над світом полинуть —
Будь готовий ступити у бій!