І в ту ж мить померкло світло. Ріо бачив, як на голови Тайя-Богів спадали ро-да — апарати для передачі психічних імпульсів. Учений збагнув, що потрапив у пастку. Мі-а правильно говорила. Від Тайя-Богів не слід було ждати добра…
Члени Вищої Сфери, взявшися за руки, створили живе кільце. Ро-да на їхніх головах заіскрилися синю-ватим полум’ям. Ріо відчув, як на нього ринувся потужний потік страшної енергії поля За. В очах потемніло, постаті Тайя-Богів розпливлися, руки налилися металом. Ріо напружив всю свою колосальну волю, щоб утриматись кілька хвилин, а тим часом шукав гарячково в просторі хвилю далекого острова Маото. Як добре, що він одягнув на голову портативний ро-да, залишений в сховищі Іг-ри великим Сі. Тепер там, на Маото, в під-земеллі споруди універсального зв’язку, чекають сигналу сотні простих Тайя, щоб віддати свою енергію Ріо…
Відчайдушний заклик ученого помчав у простір, сколихнув Космос. Свідомість тьмарилася під жахли-вим натиском волі Тайя-Богів. Ще мить… одна мить… і все пропаде… Він схилиться безвільно перед Умтом, стане слухняним рабом Вищих Сфер… і бог світла Іг-ра знову на багато спіралей залишиться прикованим до неба…
Та ось ніби свіжий вітер ввірвався до психіки Ріо. Потік радісної, могутньої енергії — енергії друзів — влився до його мозку, оживив знесилене єство. З’єднані волі сотень Тайя, сконцентровані в свідомості Ріо, ро-зірвали жахливе кільце ворожого розуму. Ось він вже вільний, вже панує над Тайя-Богами. Тепер пора ввімкну-ти просторовий бьо Сі. Хай виручає він його з фортеці підступного Умта!
Блискавичний спалах! Тайя-Боги закричали, затулили руками осліплені очі. А коли вони подивилися по-перед себе, то Ріо в залі не було…
— Він використав просторовий ефект Сі, — важко сказав Умт. — Тепер його не затримати! Доля сама диктує, що робити далі. Тайя-Боги! У нас нема іншого виходу — треба знищити планету! Ми це зробимо рука-ми самого Ріо!..
ПРОБУДЖЕНА ПЛАНЕТА
Історик Зі-ур був щасливий. Доля послала йому своє останнє вітання, і тепер він недаремно проживе дов-гий і многостраждальний вік. Таіну сколихнули вселенські події! Вона прокидається з багатоспірального сну!
Зі-ур взявся за роботу. Голоси іл доносили до нього відомості з усієї планети, за стінами скромного при-тулку історика вирував океан Тайя, що на різні лади сприймали неймовірні події.
В мороці тісного приміщення Зі-ур сидів на м’якому ца і, розжовуючи п’янкі листки ку-кі, диктував еле-ктронному помічнику. На сріблястій стрічці виникали чорні знаки, вони об’єднувалися в символи слів, фраз, понять. Електронний помічник в глибині свого механічного мозку записував спокійну, неквапну розповідь про той день, коли над Таіною прокотилися Аті нового часу…
"…Не встигла Зірка-матір впасти за грань далекого океану, як почувся перший удар. Він був слабенький, але його почули всі Тайя. Планета задрижала, ніби прокидалась з довгого сну.
Так воно й було. Спіралі, заповнені одноманітністю і тишею виродженого розуму, закінчилися.
Перед цим день і ніч іл всепланетного зв’язку розносили над світом вістку про великий почин Ріо, про план давно померлого фізика Сі, який мріяв перебудувати клімат на Таіні.
І ось… почалося.
Я чую за стінами клекіт. Тайя витають в повітрі, вони зупиняються, про щось радісно розмовляють. В той день половина Тайя не з’явилися в Будинки Контролю. Тисячі дра попрямували до материка Аре, бажаючи розпочати нове життя.
Вищі Сфери не перечили цьому. Тільки іл передав звернення Тайя-Бога Умта до всієї планети.
Умт говорив:
"Вищі Сфери не перечать новим ідеям. Хай твориться воля бога долі Ні-іси.
Але Вищий Дух говорить: хто втручається у прихований зміст вселенських подій, хто тривожить таєм-ницю Праматері Всього Буття, хто намагається змінити встановлений хід подій — той викликає гнів Космічних Сил Природи.
Вищі Сфери попереджають всіх Тайя про небезпеці нових шляхів. Радість і блаженство — тільки в древ-ній традиції. Пересичений благоденством розум бажає нового? Нехай іде йому назустріч. Але коли наступить день розплати — нехай всі Тайя згадають віщі слова Вищих Сфер!"
Як крижаний вітер прокотилося над планетою лиховісне попередження Умта. Багато хто з Тайя, переля-кані його виступом, повернулися у свої житла. Але мільйони юнаків і дівчин не додали значення словам ча. Вони радісно проводжали Матір-зірку, що пішла за мрячний обрій на чверть ур раніше, ніж звичайно.
Пройшла ніч. Наступив новий день.
Таіна оберталася вже вдвічі швидше. Владна рука Тайя встановлювала їй нові закони!
Океан почав затоплювати прибережні низовини, урагани міняли напрямок. На Луа-Доу — головне посе-лення Центрального материка — ліг товстий шар са, але через трохи ур налетів гарячий вітер і перетворив його в бурхливі потоки, що помчалися до океану.
По планеті поповзли тривожні слухи. Зв’язок нічого не повідомляла про хід робіт на екваторі. Мовчав й Умт. Чекали виступу Ріо, але дарма. У повітрі стояла страхаюча тиша.
А Таіна неухильно прискорювала своє обертання, і Мати-зірка вставала серед грозових хмар багряна й лиховісна..."
ЩЕ ОДНА ЗРАДА
Над материком Арі бушували неймовірної сили вихри. Повітряні потоки направлялися до гігантських установок Ріо, пущеним у дію кілька днів назад. Там, над ланцюгом з десяти островів, устали мрячні стовпи радіації могутнього поля, піднімаючись крізь хмари до тьми космічного простору.
Ріо, повернувшись із Палацу Вищих Сфер і включивши установку Сі, облетів на своєму дра всі острови. Він заспокоював місцевих жителів, наляканих небувалими ураганами й гуркотом, пояснював, що відбувається із планетою. У поселенні Тью-Ха він зібрав на великій площі втікачів із Центрального материка й звернувся до них з такою мовою:
— Вищі Сфери показали свою справжню особу. Вони вдавано не перешкоджали роботам на екватор ре. Тайя-Боги готовлять на нас напад. Боротьба тільки починається. На стороні Вищих Сфер величезні сили, у тому числі й багатовіковій інерції розуму нижчих Тайя. Але ми не зупинимося перед небезпекою. Ми не здамося навіть під погрозою смерті!
Тайя-брати! Починайте нове життя! Скидайте із себе споконвічну завісу відсталості й ліні! Нехай скін-читься нестерпний сон, подібний смерті!
Тисячі Тайя із захватом слухали жагучим закликам Ріо. А він продовжував говорити, і ока його горіли натхненням, і пориви вітру котили могутній голос над будівлями Тью-Ха:
— Ще кілька днів, і Таіна одержить новий клімат. Оживуть рівнини, густі зарості покриють безплодні ущелини центрального материка. Тайя вийдуть на плантації, стануть працювати і відчують себе не рабами Тайя-Богів, а господарями власної долі! Ви вже не будете з’являтися в Будинки Контролю, щоб віддавати свою психіку, свою волю за їжу, вбрання і видовища. Ви самі створите все, що потрібно для радісного життя, і відчу-єте велике щастя творчості і свободи!..
Після виступу Ріо повернувся на Маото. Біля керівного центру його зустрів Нур. Обличчя учня було сі-рим, очі його горіли лихоманково.
— Що сталося, Нур? — здивувався Ріо.
— Біда, Учителю!
— В чому справа?
— Установки виходять з ладу!
— Хто тобі сказав це? — крикнув Ріо.
— Контрольні прилади.
Ріо стрімголов кинувся в отвір керівного центру, поплив вузьким коридором в глибину підземелля.
Він не звертав уваги на те, що Нур наздоганяє його, що він спрямовує на свого Вчителя вістря випромі-нювача.
Блиснув зеленкуватий промінь. Ріо застогнав, заколихався в повітрі, судорожно повернувся до Нура. Спаралізований розум втрачав свідомість, ічі важко склеплювались. Кинувши страшний погляд на зрадливого учня, Ріо впав на кам’яну підлогу.
Хутко оглянувшись, Нур відкрив отвір в боковій стіні і вкинув непорушне тіло учителя в темне примі-щення. Закривши важкі металеві двері, він ударом випромінювача зруйнував механізм відкривання. Тепер Учи-телю звідси не вибратись!
Після цього Нур помчав униз, до керівного пульта. Він гарячково міняв програми установок, посилював потужність радіації поля За. І одразу ж заколихався навколо грунт. Глухо застугоніло. Установки Сі одержали потужність, що була в десятки разів вище від попередньої.
Випливши з підземелля, Нур кинувся до житла вождя Ро-а. Його зустріла злякана Мі-а. Вона сполохано прислухалася до грізного гуркоту, що долинав від океану.
— Що сталося, сей Нур? Що там сталося? Чому так трясеться Таіна? Де Ріо?
— Нема Ріо! — зловісно відповів Нур. — Все закінчено! Ми летимо звідси!
— Хто ми? — не зрозуміла Мі-а. — Чому нема Ріо? Що ти говориш, Нур?
— Я знищую установки Сі. Я знищую планету. Таке веління Тайя-Богів! І я — один з них! Ми почнемо нове життя на Твадьї. Чуєш? Я люблю тебе, Мі-а! Іди зі мною, і ти матимеш небесне блаженство!..
Мі-а дивилася в маніякальні очі Нура, заціпенівши від страху, а він, схопивши її за руки, шепотів:
— Кому потрібні його нікчемні плани? Боротися заради нижчих Тайя! Раби й самі не знають, чого вони бажають! Є лише одна цінність у Космосі — бажання особи! Моє бажання! Твоє, Мі-а! Ти будеш зі мною — відповідай? Ми негайно вилітаємо до Палацу Вищих Сфер!..
Мі-а мовчала, приголомшена почутим. Обличчя її посіріло, як у мерця, вуста дрижали. Як бути? Де ко-ханий Ріо? Чим допомогти йому?
А Нур шаленів.
— Ти мовчиш? Ти не хочеш? Так я змушу тебе!
(Продовження на наступній сторінці)