«Із полонин земної матері» Олесь Бердник

Читати онлайн вірш Олеся Бердника «Із полонин земної матері»

A- A+ A A1 A2 A3

Із циклу «Зоряний ключ»

Із полонин земної матері
Ідемо в зоряні ліси,
Вже в галактичному фарватері
Лунають наші голоси.

Але дороги поміж зорями
Замків не знімуть — не проси!
Зростають між земними горами
Сади любові і краси…

Встає за обрієм примарами
Ілюзій віковічна мла,
Та правда дивними стожарами
У власнім серці розцвіла…

І прагнучи у хащу зоряну,
Не щезне дума хай свята
Про ниву батьківську незорану,
Де треба сіяти жита.

Так просто все — і сили множаться,
І крила в просторі несуть,
Та серце все-таки тривожиться —
Чи в істину проляже путь?

Не забувай колиски давньої.
Не забувай старих могил,
Де таїна дороги славної.
Де джерело одвічних сил!..