До залу відкрилися широкі двері з боку центрального входу. Здалека долинули звуки сильної грози і зно-ву затихли. Перед Вищими Тайя опинилася висока постать сей Сіта — знаменитого космонавта Таіни. Облич-чя його почорніло, очі згасли, біля вуст застигли гіркі зморшки. Він мовчав, дивлячись на підлогу. Деякий час панувала тиша.
Потім її розірвав різким голосом Умт:
— Чому ти мовчиш, сей Сіт?
— Мені нема чого казати, — сумно відповів Сіт.
— Де твої супутники?
— Загинули. В проклятій ущелині на А-лу Гроочі. Хіба не ти послав їх шукати Праелемент?
— Чому вони загинули? — різко запитав Умт.
— Від радіації.
— Чому ж ти не захистив їх спеціальними рі-но?
Сіт вражено поглянув на Умта, запнувся. Болюча думка розпачливо забігала в мозку. Справді, чому він не захистив їх, чому не подумав про таку можливість? Чому сталося страшне нещастя?
— Але ж ти не попередив мене, — тихо сказав Сіт.
— Хіба про це треба попереджати? — зневажливо відповів Умт. — Я вважав, що ти знайомий з елемен-тарним знанням. Праелемент — батько групи тау. Вся вона активна. Хіба ти не знав цього?
Сіт важко мовчав. Умт суворо вів далі:
— Смерть молодих вчених падає на тебе, Сіт. Але тепер Вищі Сфери не будуть говорити про цей сумний і трагічний випадок. Ти мусиш спокутувати страшну вину!
— Чим? — прошепотів Сіт, поникши від горя.
— Відданою роботою. Для Таіни наступили важкі спіралі. Планета готується до великих змін. Сей Ріо — новий Тайя-Бог — будує на екваторі лі-а, які змінять режим клімату на всій планеті. Але при цьому пору-шиться орбіта Таіни, неминучі катаклізми. Вищі Сфери планують переведення а-лу Твадьї на самостійну орбі-ту навколо Зірки-матері. На ньому будуть збудовані поселення для першої колонії Тайя і рушійні а-лу. Ти по-винен очолити почесну роботу!..
Сіт з подивом дивився на Умта. Що він говорить? Вищі Сфери перебудовують всю планету і життя на ній? Готується зміна клімату? Значить, Мар даремно сумнівався і підозрював Вищі Сфери в підступності! Він оглянув ряди Тайя-Богів, ніби хотів побачити на їхніх замкнутих обличчях відповідь на своє запитання.
— Ти не жартуєш, Умт? Я не жертва твоєї насмішки?
— Вся планета знає про це! Послухай сам. Центральна станція універсального зв’язку говорить про це без упину…
Сіт вагався недовго. Мужнє серце його сповнилося енергією і вірою. Він сказав:
— Я лечу, Тайя-Бог! Я готовий віддати для життя планети своє життя!
— Я радий чути таку відповідь, сей Сіт! — не приховуючи радості, відповів Умт. — Ти вилетиш негайно Група з тисячі дисків готова. Перші переселенці і Тайя-інженери ждуть… Вищі Сфери благословляють тебе!
ДИСКУСІЯ В ПАЩІ ДРАКОНА
Ріо прибув до Палацу Вищих Сфер одразу після того, як численна група небесних дисків стартувала на Твадьі. Десятки тисяч Тайя — інженерів, учених і космонавтів — летіли на супутник Таіни, щоб побудувати там поселення і лі-а для виведення Твадьї на нову орбіту. Ніхто з них навіть не підозрював про справжні задуми Умта і Вищих Сфер.
І на цей раз Ріо зустрічав сам Умт. Він щиро усміхався, прикладав руки до чола в знак пошани, чекаючи, доки зрадник-учений випливе з дра. Ріо був одягнений не в пишні шати Тайя-Бога, а в скромний л-ла інженера. Голову охоплювало покривало, з-під нього горіли темним вогнем втомлені очі ученого. Спокійно і впевнено зупинився він на майдані перед Палацом, поглянув на сліпуче коло Зірки-матері, що піднялася високо над голо-вою, і внутрішньо засміявся. Ще недавно він стояв тут зовсім іншим. Кілька днів знищили наївні сподівання, спокій і сумніви. Він приходив сюди, як до скарбниці, сповненої казковими таємницями, які треба розгадати.
А тепер — луда впала з очей.
Попереду зустріч з ворогами — хитрими, підступними і підлими. Треба берегтися!
— Ти прийшов сюди не як Тайя-Бог? — дивувався Умт. — Чому ти одягнув смиренне вбрання інженера?
— Бо я і є інженер та Вчитель, — стримано сказав Ріо.
— Хвалю за скромність, — іронізував Умт. — Чесність перш за все. Але ще недавно ти клявся, входячи до Храму Блаженства, що не зрадиш! Ненадовго вистачило твого слова!..
— Я клявся не зраджувати Істину, — заперечив Ріо. — А в Храмі Космічної Насолоди я не побачив ні Істини, ні, до речі, блаженства!..
— Гостро відповідаєш, — сухо сказав Умт. — Що ж — хай розум розсудить нас. Прямуй за мною. Тебе ждуть…
Вони попливли через довгі коридори до центральної зали Великої Трійки. Там зібралися всі члени Ви-щих Сфер. Крім них, в залі нікого не було. Побачивши це, Ріо підозріло поглянув на Умта.
— Що це значить? Чому не видно представників планети? Де інженери, вчені, прості Тайя? Для кого ми будемо вести дискусію?
— Ти спочатку переконай нас, сей Ріо! — гостро зауважив один з Тайя-Богів. — Чи ти не певний своїх сил?
Ріо промовчав. Він рушив слідом за Умтом, проник в середину кола, сів на високий ца, проти Великої Трійки. Оглянув насторожені обличчя Тайя-Богів.
— Я жду запитань, Тайя-Боги.
Один з членів Вищих Сфер заворушився на своєму ца і сказав:
— Ти повстав супроти традицій, які існували тисячі спіралей. Що спонукало тебе до цього?
— Незгода з тими традиціями, — сміливо відповів Ріо.
— В чому полягає та незгода?
— В нерівності членів суспільства. Про це можна не говорити. Хіба ви будете заперечувати нерівність?
— Ні, не будемо заперечувати, — озвався понуро Сут — один з Великої Трійки. — Але це ще нічого не значить. Нерівність — закон Природи. Де рівність — там хаос, одноманітність. Рідина тече з одного місця в інше лише завдяки нерівності: одне місце вище другого. А в озерах, де панує рівність,— течії нема. Тиша, спо-кій. Суспільство, побудоване на рівності, неминуче загине, не буде діяти!
— Фальшива логіка, — заперечив Ріо. — Рух нашого суспільства завжди відбувався завдяки появі інте-лектуальних геніїв, яких готували з свого середовища всі Тайя. Це справді прообраз розумової нерівності. Такої нерівності я ие заперечую, бо вона нікого не принижує. Коли Тайя збираються, щоб допомогти своїм друзям, вони роблять це кожен в міру своїх сил. Хто більше має, той більше і віддає! Не ради себе — ради інших! А що ми бачимо на Таіні? Яку нерівність? Зовсім іншу! Той, хто насправді розумом перевершує всіх, живе десь уни-зу. Все узурповано Тайя-Богами, які інтелектуально стоять нижче від більшості простих інженерів!..
— Ти ображаєш нас, — суворо озвався Умт. — Хіба такі методи дискусії?
— Я констатую факт, — вперто заявив Ріо. — Ми не зібралися гратися в делікатність. Я висловлюю те, що думаю.
— Гаразд. Хай те, що ти кажеш, правда, хоч правда — відносне поняття. Але на чому ти грунтуєш своє бажання перебудувати світ?
— На велінні справедливості.
— Що таке справедливість? Для кого? Хіба вона одна для всіх?
— Ні, не одна. Я розумію, що ти маєш на увазі. Але справедливість для вас — Тайя-Богів — не є справе-дливістю для мільйонів простих Тайя. Хіба можна зрівняти такі величини: одиниці і мільйони!
— Ні, не можна! Але звідки ти взяв, що нижчі Тайя підуть за тобою, що вони бажають змін? Що їм по-трібно? Вони мають вдосталь всього — їжі, вбрання і видовищ!
— Поверніть їм вільну психіку! — владно промовив Ріо. — Не забирайте їхньої волі в Будинках Конт-ролю і тоді ви почуєте їхню відповідь!..
— Для чого їм воля? — цинічно запитав Умт. — Щоб одержати більше потреб, щоб почати шукання, які приведуть лише до безодні сумнівів і розпачу? Так вони не знають гіркоти розчарувань: все є, що потрібно для простого і щасливого життя. А що ти даси їм тоді, коли в їхній душі відкриється безодня?..
— Безконечну дорогу прогресу, — гордо відповів Ріо. — Могутній поступ вперед, до розкриття все но-вих і нових таємниць природи, до об’єднання з нею на безмежному шляху!
— Хто сказав, що це можливо, що це не міф? Може, безконечний прогрес — то лише сон недосконалого розуму?
— Ні, не сон. Сама дійсність показує нам це. Хіба мільярди спіралей тому на Таіні було життя? Його не було, ви всі знаєте це. Воно виникло з примітивних кристалів Аф і досягло найвищого розквіту в Тайя. Хто ска-зав, що на цьому прогрес мусить зупинитися, коли Аф одержала здібність мислити і вибирати правильні шляхи, а не плутатись в темних лабіринтах еволюції? Навпаки — тепер поступ повинен іти швидше, активніше! І це ви — Тайя-Боги зупинили його. З одного боку — культ їжі і відсутність творчості, з другого боку — культ звірячої насолоди, який ганьбить ім’я Тайя! Дух заснув, він не може розвиватись в темниці низьких пристрастей!
— Він ображає Вищі Сфери! — залунали гнівні окрики. — Смерть йому! Геть відступника!
Ріо схопився з ца, глянув на Умта:
— Що це значить? Ти дав мені гарантію, Умт!..
— Я дав гарантію, що тебе ніхто не торкне рукою, — зловісно сказав Умт, даючи знак.
(Продовження на наступній сторінці)