Житло вождя стояло на кручі, над берегом океану. Воно було складено з важких брил рожевого каменю, мало кілька отворів, закладених прозорими плівками мінералу. Товсті стовбури дерев оточували густою стіною невибагливий притулок. Темна хвиля вдаряла в круту скелю, вологі бризки долітали до стін.
— Чудове місце, — сказав Ріо, зупиняючись над кручею.
— Тепер, коли світить Зірка-матір, — заперечив Ро-а. — А як наступить темрява — порятунок лише в непорушності. Важко навіть вийти з житла…
— Скоро не буде так…
— Не поспішай говорити так, — озвався старий вождь. — Ніхто не знає майбутнього.
— Але його треба робити…
— Хай допоможе тобі Ні-іса…
Ро-а проник в широкий отвір, гості впливли за ним. Вони опинилися в просторому мешканні — досить чистому і світлому. Посередині стояло кілька грубих ца. Під стіною кидалася у вічі велика скульптура. Вона зображала могутнього Тайя, прикутого ланцюгами до напівсфери.
Ріо зупинився перед скульптурою, довго дивився на неї. Повернувшись до вождя, запитав:
— Іг-ра?
— Так.
— Хто творив?
— Моя дочка. Мі-а. А ось і вона.
Гості вражено перезирнулися, побачивши молоду маотянку. Вона була дуже схожою на батька свого, але якщо він уособлював собою мудрість своєї раси, то вона її красу.
Голову Мі-а наглухо закривала темно-синя і-са . Вона підкреслювала ніжну блакить щік, бездонну гли-бінь чорних очей, гармонійні вуста. Постать була стрункою, граціозною. Руки здавалися виточеними найкра-щим майстром минулих спіралей, що залишили свої чудові скульптури на старовинних островах біля ’полюсів Таіни.
Маотянка, побачивши гостей, стримано привітала їх. Нур остовпів, так його вразила краса дочки вождя. Ріо вивів його з подиву, вказавши на вільний ца.
Широкий стіл незабаром був уставлений плодами чса. Мі-а мовчазно, але гостинно запросила прибулих до їжі. Ріо взяв один плід, розломив рожеву шкірку, спробував на смак середину.
— Чудово, — сказав він. А потім сумно додав: — Уже багато, багато спіралей підряд, вождь Ро-а, нижчі Тайя наших материків не вирощували ні чса, ні інших плодів. Плантації залишаються пустельними і в пітьмі ночі, і під промінням Зірки-матері. Зла воля Вищих Сфер перетворила всіх в покірних тварин, які одвикли пра-цювати, не бажають думати…
— Це я знаю, чужинче, — відповів вождь. — Але що вирішив ти зробити, якщо одержиш силу Іг-ри?
— Я розповім тобі, вождь. Мій план такий…
Нур схилився до Учителя, тихо промовив:
— Мені здається, що я сплю. Я нічого не розумію. Сховище Іг-ри. Дивний острів. Твій незрозумілий план. Учителю. Скажи мені, ти не жартуєш?
— Заспокойся. Нур, — строго перебив його Ріо. — Заспокойся і слухай. Ти будеш знати про все… От-же, мій план такий, хранителю сховища Іг-ри. Треба вирвати Тайя з віковічного сну. Треба знову повернути їх до праці і творчості. Але для цього необхідно змінити клімат планети. Доки на 1 а-піі панують суворі ночі і дні — са засипає плантації, грози змітають посіви, виривають з грунту. В таких умовах нижчі Тайя не зможуть роз-почати чове життя. Вищі Сфери, як і раніше, годуватимуть їх, розважатимуть і забиратимуть їхню силу і розум в страшних Будинках Контролю. Щоб стало можливим нове життя — треба змінити віковічну ходу Та-ши…
Ро-а з острахом і захватом дивився на мужнє обличчя чужинця.
— Треба прискорити оберти планети, — вів далі Ріо. — Хай ночі і дні зменшаться в багато разів. Тоді тіло Таіни не буде сильно нагріватись вдень і холонути вночі. Зменшаться вітри, розтануть покриви са біля полюсів. Плантації знову зможуть давати плоди. Нижчі Тайя будуть вирощувати їх, стануть працювати і відчують себе не рабами вироджених володарів, а господарями світу. Вони не підуть до Будинків Контролю, не да-дуть свою силу Вищим Сферам, і Тайя-Боги позбудуться найбільшої могутності…
— А доки запаси їжі в руках Тайя-Богів, хто стане підгримувати тебе? — обережно запитав Ро-а.
— Тому я й звертаюсь до вас — Тайя материка Арс. Ти повідомиш інших вождів. Треба приготувати як-найбільше запасів. Вони будуть призначені для втікачів з-під влади Вищих Сфер. А тим часом пустимо в рух силу сховища Іг-ри…
— Я віддаю тобі серце і розум, — розчулено сказав вождь. — Я вірю і готовий до боротьби…
— Учителю, — озвався Нур. — Я слухав тебе і зрозумів. Твій план — гігантський. Але де сила, щоб ви-конати його? Я не бачу на острові Маото нічого, що б допомогло нам. Хіба тільки дра, на якому ми прилетіли сюди… Але ж розкрутити планету — для цього потрібна могутність, яка знаходиться в руках Вищих Сфер.
— Вона є — така могутність, — усміхнувся Учитель.
— Де, сей Ріо?
— Тут, на Маото. В сховищі Іг-ри.
— Розкажи мені, благаю…
— Гаразд. Слухай. Я розповім тобі історію останніх тисяч спіралей Таіни, записи якої заховані Вищими Сферами а таємних підземеллях в ущелинах Зі-а…
РОЗПОВІДЬ РІО
Сім тисяч спіралей тому різко змінився клімат на Таіні. Зірка-матір померкла, давала менше світла. Са-вани са товстими пластами вкривали рівнини і родючі ущелини, страшні урагани з грозами виганяли Тайя з високогірних плато.
Відхилився полюс Таіни, змінилося її положення в просторі. Вчені вияснили, що катаклізми були ви-кликані внутріпланетними процесами. Життя на Таіні було під загрозою.
Тоді великий фізик того часу Сі запропонував гігантський проект перебудови: прискорення обертання Таіни і переведення її на ближчу до Зірки-матері орбіту. Проект розглядала вся планета, він захоплено був зу-стрінутий мільйонами Тайя. Вищих Сфер ще тоді не було. їхні попередники об’єднувалися в Планетній Раді Науки. Дискусія схвалила задум Сі. Навколо фізика об’єдналося багато молодих учених, запалених його при-страстю, його далекосяжними ідеями, його мріями про славне майбутнє Тайя.
Символом Сі та його соратників стала легенда про Таіну та бога світла Іг-ру. "Пора визволяти Іг-ру!" — проголосили вони.
"Пора визволяти Іг-ру!" — повторяли всі прості Тайя, які бажали не нікчемного животіння, а великої, славетної долі.
В тому заклику були не просто слова, а великий смисл.
Сі говорив:
— Природа сама штовхає нас на пошуки. Нам треба не лише покращити клімат, а н подумати про наші грядущі покоління.
Нам потрібне велике знання для всіх Тайя, а не для окремих обранців, які можуть зловживати ним.
Нам потрібний ясний шлях, не завалений забобонами і консервативними поглядами минулих віків, шкід-ливими традиціями.
Великий спалах духу, викликаний сміливими проектами Сі, творив чудеса в ті славні дні. Саме тоді було відкрито найбільше таємниць природи, силами яких Вищі Сфери користуються дотепер. Сі створив теорію, що охоплювала єдиною формулою всю багатомірність фізичного світу, і не лише того, який відчувався нашими почуттями, а й ще не дослідженого. Це дало змогу оволодіти глибинами науки Ао-ла, побудувати пристрої для пересування в повітрі і під водою, використовуючи могутню і економну енергію єдиного поля За.
Почалася підготовка до здійснення проекту Сі. І тоді сталося страшне.
Один за одним гинули соратники Сі з невідомих причин.
То падали в океан дра з інженерами, що летіли до екватора, то не прокидалися зі сну молоді фізики, які допомагали Сі в створенні сміливих проектів.
Записи в ущелинах Зі-а говорять: група вчених, які пізніше створили Вищі Сфері", злочинно використала могутнє знання психічних сил Ло-ла щоб перешкодити великому почину Сі. Тра — учений, що очолив зрадли-ву групу, говорив цинічно і відверто:
— Зрівняти всіх Тайя в можливостях — це безумство. Навіть природа дає нам приклад великої нерівнос-ті. Чи не кружляють слухняно навколо Зірки-матері планети? Так повинно бути і в суспільстві. Мільйони Тайя, слабіших психічно, повинні жити простим життям. Тягар Розуму хай візьмуть на себе Вищі Тайя, вони й пове-дуть суспільство до гармонійного майбутнього…
Сі, збагнувши підступ групи Тра, розпочав боротьбу. Але було пізно. Він залишився майже без соратни-ків. А крім того, Тра зробив ще одну підлість: він повністю забезпечив нижчих Тайя їжею і всім необхідним, використовуючи зисоку потенцію новозбудованих ба-мо для синтезу. Сі попереджував нижчих Тайя про велику небезпеку. Він боявся виродження населення планети, деградації розумових здібностей. Він закликав не поки-дати праці, творчості, яка є рушієм розвитку і сестрою мрії.
Та нижчі Тайя тоді не зрозуміли останнього попередження Сі. Тра пощастило внести серед них розбрат і сумніви. їм, нещасним і знедоленим, вічним трударям, які в муках добивалися можливості одягатися і не голо-дати, таке майбутнє спочатку здавалося чудовим. Не треба було гнутися в холодні ночі і душні дні на плантаціях, в підземеллях ба-мо. Можна було відпочивати, їсти і веселитись. Наука досягла можливості забезпечити Тайя! Хай живе наука! Ради цього страждали наші предки! їхні діти стали щасливими!..
Так говорили нижчі Тайя, п’яніючи від ілюзії волі.
Вони не могли збагнути в ті дні, що стали жертвами Гра і його групи, що потрапили в ще страшніше раб-ство, з якого не буде виходу ні їм, ні їхнім дітям…
(Продовження на наступній сторінці)