«Натура й культура» Іван Кочерга

Читати онлайн комедію Івана Кочерги «Натура й культура»

A- A+ A A1 A2 A3

Кучерявий. Мовчать. Гроші готові? Прищепа. Які гроші?

Кучерявий. Та що ви, не виспались сьогодні, чи що? Дві тисячі, що я вам велів наготовити на сьогодні на 10 годин на виплату за автомобіля.

Прищепа. Ви мені не казали ні про які гроші.

К у ч е р я в и й. Та що ви, секретар чи стара баба? Я вас питаю, де?

А н к е т о в (втручається). Пробачте, це ви мені казали, Борисе Михайловичу, я зараз дзвонив в банк, але...

Кучерявий (іде до свого столу). Я бачу, що тут дозволяють собі нехтувати моїми розпорядженнями, востаннє попереджую, що я це виведу. Мені взагалі відомо, що проміж наших службовців єсть деякі гади, що пускають про мене поговір і критикують мої вчинки. Кучерявий розвалив апарат і позвільняв гарних робітників. Кучерявий понасаджував скрізь своїх родичів, Кучерявий катається на вороних конях, Кучерявий купив собі лакові ботинки і нові штани, Кучерявий гуляє з дівчатами. Попереджую, що я залізною мітлою повишвириваю подібних гадів з мого комбінату. Я працюю і вдень і вночі (Макарон кашляє) і, можна сказати, режимлю кожну копійку і таке інше для піднесення продукційності і культури. Так, культури, я знаю, що таке культура,— це значить, що коли я голова, то ви повинні мене поважати, здається, ясно. А кому це не до вподоби... (Розлючений стукає по столу кулаком.)

А н к е т о в. Та що це ви, Борисе Михайловичу! Це, може, хто інший, а ми, а всі' наші службовці, навпаки... всі вас щиро поважають.

Бубнов. Можна сказати, як рідного батька.

Кучерявий (хмуро). Добре. Добре. Мені все відомо. (До Анкетова.) Зараз же наготовте гроші. Щоб через півгодини були.

А н к е т о в. Слухаю. (Виходить, чухаючи потилицю.)

Макарон. Товариш Кучерявий, мені теж потрібні гроші — немає ні сукна, ні рубчику, ні туальденору, треба замовлення кінчати — майстерня стоїть.

Кучерявий. Та я ж тут при чому? Звертайтесь до бухгалтера.

Макарон. Він каже, що немає... що ви наказали в першу чергу збирати гроші на якийсь там автомобіль... Але я гадаю, що автомобіль може почекати, а ^майстерня чекати не може.

Кучерявий. А, так тобі теж не подобаються мої розпорядження! Добре, але поки я керую комбінатом, то наплювать мені на твої ремства. (Підводиться і йде до плювальниці.) Тьфу! (Сідає.)

Макарон (усміхається). Добре, тільки і я доповім, де слід, що я не відповідаю за майстерню. (Повертається і йде до дверей.) Нехай-но там скажуть, чи потрібні нам автомобілі, чи ні. Теж культура. Тьфу! (Плює на підлогу і виходить.)

Кучерявий. Іди, іди, хоч і під три чорти. Гад... Ні, треба просити в парткомі другого завідателя. (Б'є по. звонку.) Бухгалтера.

Анкет о в (миттю з'являється). Кликали, Борисе Михайловичу?

Кучерявий. Який баланс у цього... (показує на двері) гада... Макарона в кравецькій майстерні?

А н к е т о в. О, це найкраще наше підприємство. Прибуток на перше травня складав...

Кучерявий (грізно). Що таке? Ви, мабуть, самі не знаєте, що говорите. Підприємств наших не знаєте. Я вас питаю!

А н к е т о в. Е-кгм... гм... Так, пак, ні, гм. Я помилився. Так собі баланс, неважний.

Кучерявий. Ну, то-то. Мабуть, і накладні витрати дуже .великі?

Анкет о в (згоджується). Так, так, дуже великі.

Кучерявий. Певно, і розтрати є?

Анкет о в (вагаючись). Розтрати... (Рішуче.) Так, так. Напевно, єсть.

Кучерявий. Ну, то-то. Зараз же напишіть доповідну записку.

А н к е т о в. Слухаю. (Виходить, чухаючи потилицю.)

Кучерявий. Товариш Бубнов, ти до мене? Почекай, я зараз, стільки, розумієш, діла. (До Прищепи.) Протокол виробничої наради з нагоди переїзду цукерочної фабрики готовий?

Прищепа (подає папери). Готовий.

Кучерявий (дивиться і дає один примірник Футорянському). Сідайте, товаришу Футорянський, ми зараз підпишемо, а потім треба прочитати усім робітникам, нехай всі побачать, як ми працюємо. Да, до речі, зараз же розпорядіться, щоб мені надіслали зразки всіх ваших виробів,— ну, там цукерок, тортів, тістечок, розумієте, я сам буду стежити за якістю продукції.

Футорянський. Слухаю, товариш Кучерявий. Сьогодні ж пришлемо.

Кучерявий (читає про себе протокола). Та що ви тут понаписували! Я до вас кажу, товариш Прищепа.

Прищепа підводиться і підходить.

Та що ви, протокола не вмієте написати? А ще (з презирством) письменник, якісь там вірші пишете.

Прищепа (спалахнувши). Мої приватні справи вас не стосуються. А протокол написано як слід. Потурбуйтесь указати, що тут неправильно.

Кучерявий. Як ви сміли викинути найважливіші пакти?

Прищепа. Які пакти?

Кучерявий. Наприклад, про те, що моє обрання за голову наради було встрічено бурхливими оплесками.

Прищепа (усміхається). Дійсно, що найважливіший пакт.

Кучерявий (червоніє від злості). Як ви смієте ламати мої .накази та ще й розсуждати! (Знов щось по-, бачивши.) Га! Та що, ви з глузду з'їхали? Як ви сміли скрізь понаписувати, що я "тимчасово виконуючий обов'язки голови". Так я, по-вашому, тимчасовий? Я вас питаю! (Шпурляє протокол.)

Прищепа (здивовано). Адже ж ви і справді тимчасовий — на час хвороби товариша Кравченка...

Кучерявий (розлючений). Це вас не торкається! Коли я вам не до вподоби, так ви будете мені тикати у вічі, що я тимчасовий. Тимчасовий! Ще побачимо, хто тут тимчасовий, я чи ви. Для вас я голова — а не... (Спокійно, але зловіще.) Ну, добре, залишіть протокола, я сам напишу,' як треба. Треба буде шукати секретаря. Ідіть...

Прищепа. Це вже ваше діло.

Кучерявий (кричить). Ідіть! Ідіть!

Прищепа. Прошу вас не кричати і не виганяти мене. Я вам не льокай. (Виходить, гуркнувши дверима.)

Бубнов (підморгує). Не подобається... хе-хе-хе.

Кучерявий. Гад... Ви не повірите, товариш Футорянський, як важко працювати культурній людині... культурній людині посеред таких гадів. (Томно й хапаючись за серце.) Я почуваю себе зовсім знеможеним... здається, я здорова людина, але й у мене не стає сил працювати за всіх.

Б у б н о в. Де ж там! Конешно! Ви й так зовсім змарніли останніми часами/

Кучерявий (в якого фізіономія як не трісне). Так... так... Мені вже обіщано відпуск на два місяці... для лікування на курорті. Ось тільки трохи налагоджу комбінат і поїду. Ну, то, значить, гаразд. (До Футорянського.) Значить, все. Ідіть, я вже сам напишу протокола. Що робити, посидю ніч і напишу, не в перший раз.

Бубнов (вбік). Ну і сукин син, і не поперхнеться.

Футорянський (підводиться). Добре. То я сьогодні ж пришлю вам цукерок і тортів. (Виходить.)

Кучерявий і Бубнов удвох.

Кучерявий. Ну, що? Більш нічого не чув? О, тепер, я гадаю, не будуть язика розпускати, бачив, як я їх пробрав. Бубнов. Конешно. Так і треба, так і треба.

Анкетов увіходить навспинячки і йде до ключа "00".

Кучерявий. Вам чого?

Анкетов (бере ключ). Ні, ні, нічого. Це я, вибачайте, ключика взяти, щось живіт — гм...

Кучерявий. Знов! Ви ж, здається, вже брали сьогодні.

Анкетов (хапається за живіт). Та ні, їй-богу ж, ні, я вперше.

Кучерявий. Дивіться. А то знов нарежимите на 20 карбованців в місяць. Беріть.

Анкетов бере ключа і виходить.

Бубнов (регоче). Ха-ха-ха-ха! Це на нього так ваша прочуханка наробила.

Кучерявий (регоче). Ха-ха-ха! О, в мене так! (Стискує кулака.) Ну, то що ж ти чув? Знов хто базікає?

Бубнов (нахиляється до нього, трохи спускаючи голову). Сьогодні я тут був, коли вас ще не було.

Кучерявий. Ну-ну. То й що ж?

Бубнов. Ну, то, звичайно, плескали тут про вас, і про вороних коней, і про дівчат, ну, конешно, і про автомобіля теж, це, власне, той Макарон з кравецької, нащо, мовляв, купляти, адже ж ви чули...

Кучерявий. Гад... ну-ну, а ще хто? А Анкетов нічого?

Бубнов. Булгахтер? Ні, він, здається, нічого, навіть вуха затулював. Потім прийшов цей Заноза та як почав пащекувати про вас — голосно, при всіх — Кучерявий і такий, і сякий, репетував на весь комбінат, так цей ваш секретар — письменник цей знаменитий,— замість прогнати, ще підтримує, так, каже товариш Заноза, я бачу, що з вами неправильно зроблено.

Кучерявий. Гад. Ну, добре, він у мене знатиме. Так, ну то що ж автомобіль?— Кажи ж, ти там був?

.Бубнов. Аякже, все гаразд, атлічна машина, просто шік. Дасте мені потім карбованців п'ятсот, так я вам такий лімузін утну, "что нада". І у Головченка такої не буде. Щоб Бубнов да не зробив!

Кучерявий (весело). Да ну! Так ти кажеш, все справно?

Бубнов. Там дурниці не хапає — так це ж юринда. Саме главне, камери майже нові, мотор справний, нікеліровка аж горить. Поїдете, так ні одна дівчина не втерпить. Одразу захоче.

Кучерявий (аж підскакує). Ха-ха-ха! Ах, ти... гад. Ну, а гудок? Який там гудок, ти чув? Чи не можна в Києві сирену купити? Я люблю, розумієш, щоб аж в вухі... того... (Імітує губами сирену, підскакуючи в кріслі неначе їде.) Гу-у-у-у-

У-У-У-У-

Бубнов. Добре, дістанемо й сирену.

Кучерявий. Ах, ти, гад. Ну, то, значить, можна платити. Зараз я дам тобі гроші, а ти зараз же кінчай, а то ще перехоплять.

Анкетов, як і перше, увіходить навспинячки і вішає ключ, відсапуючись.

Кучерявий (до Анкетова). Ну, що? Гроші готові? Анкетов (мнеться). Гроші?

Кучерявий. Ну, да, гроші, дві тисячі на машину, зараз же видайте їх товаришу Бубнову.

Анкетов (розводячи руками). Нічого не міг зробити, Борисе Михайловичу, нігде немає, і в банку теж на цей місяць все взято.

(Продовження на наступній сторінці)