— або вб'ють або й ні.
(Пішов геть).
Гонг. Відкривається завіса.
II
Кімната зі столами — великим і маленьким та деякими меблями. В кутку — розбите трюмо. На стінах пообдирані і так на однім цвяху мапи. Валяється зброя, газмаски, амуніція, пляшки. На столі — телефон. Данило в розкішному м 'якому кріслі сидить за столом і спить. Нероздягнений. Кашкет збився набік.
1
— Сюди!!. Сюди!.. — чути Сашків голос, господарний такий та категоричний. Навстяж відкривши двері, входить Сашко, а за ним два бійці — з тих, що "рятували" генерала, — вносять і встановлюють кулемет "Максима" і друкарську машинку. Встановлюють на публіку.
САШКО:
— Три дні доганяємо армію і не можемо догнати. Всі один одного доганяють... Е, є!!. Куди ти ставиш? Хіба звідти хтось може на нас наступати?! Давай туди.
БОЄЦЬ:
— Та там же наші...
— Які це "ваші"? Скрізь враги. Кругом нас самі враги. Пойняв?
— Єсть, пойняв.
Входить той лейтенантик, що, рятуючи генерала, збирався заробити орден.
Бійці, тим часом, одкозирявши, виходять.
Л-НАНТИК ставши на струнко:
— Так що, дозвольте доложить,— салдати потрохи прибувають. Е-е... Майно штаба — цілий транспорт — теж скоро прибуде. Варта розставлена...
САШКО важно, заклопотано:
— Добре. А близько є якісь часті?
— Є. Відступає 16-та дивізія справа, 239— зліва, 56-та за нами...
— Гм... Добре.
Л-НАНТИК нахилився і пошепки, показуючи очима на Данила:
— А як там нащот орденка, га?..
— Буде орден. Аж два матимеш... Слухай тільки моїх наказів. І щоб дисціпліна!..
Л-НАНТИК виструнчується, віддано:
— Єсть слухати наказів! Предполагається підкріплення. Ворог також може поперти в наступ... Жду ваших розпоряджень.
САШКО:
— Добре. (Чухає потилицю). Йди й чекай там. Ми все обдумаємо. Нехай генерал відпочине. Йди й чекай.
— Єсть чекати!
САШКО далі шкребе потилицю:
— Підсилити варту.
— Єсть підсилити варту.
— Всюди. І нікого не впускати. Ані мами рідної.
— Єсть не впускати. Ані мами рідної.
— Ідіть.
(Лейтенант виходить).
3
Сашко сам. Визирнув у двері, а тоді причинив їх щільно і покрутив головою, зморщившись. Одійшов на середину і став
розгублений:
— От влопались так влопались! Можно сказати влипли по самі вуха.
Підійшов до дядька. Постояв. А тоді взяв рурку телефона і почав крутити телефон за ручку. Приклав рурку до вуха.
Мовчить. Подмухав. Мовчить. Почепив рурку.
— Одрізані од всього світа. От. Ні сюди, ні туди. Як той Папанін на полюсі... Ну нічого, на те війна. Буває...
Подивився на дядька, що солодко спав. Подивився на кулемет:
— Теж мені "техніка"! Клопи бити... Або в кіятрі виступати...
А далі весело знизав плечима:
— Ха... От цирк! Ну, ну... Нічого, — Бог не без милости, козак не без щастя. Держись, Сашку! (Погладив кулемет): — "Нічого, може бути". — Оглянув кімнату, закопилив губу та й взявся наводити лад. — "Штаб називається... Тоже мені... А ще воювати беруться!" — Заметушився. Здіймає зі стіни мапу і розстеляє перед дядьком на столі, відшукав — ставить чорнило і кладе перо. Потім знаходить цілі стоси паперу, розкладає на столі. Вмочає палець у чорнильницю й щось малює. Нагло дзвонить телефон.
САШКО:
— Диви. Воскресло! (Бере рурку). Штаб дивізії... Так! Що, що?! Летючий Голландець?.. Що за "Летючий Голландець"?.. Галло!!.. (Дме в рурку). Галло!!. Чорт. Щось зголосилося та й, мабуть, нас перелякалось. Якийсь "Летючий Голяндець"... Ще й нахваляється стерво. (Чіпляє рурку. Береться далі малювати, шпарко. Входить лейтенантик).
4
— Там дезертира піймали... Чи, може, шпійон.
САШКО розгублено:
— А що?..
— Та дезертир, звичайно... Чи, може, шпійон?
САШКО ляпнув себе по лобі:
— Льох є?
— Так точно, є.
— Добрий?
— Дуже добрий.
— Великий?
— Ого. На цілу бригаду. Як на Луб'янці!
— Замикається?
— Замикається.
— В льох його! І приставить варту.
Л-НАНТИК з ентузіазмом:
— Єсть в льох і приставить варту!
— Всіх дезертирів у льох.
— Єсть всіх дезертирів у льох!
— І всіх шпійонів у льох.
— Єсть всіх шпійонів у льох!
— Всіх у льох. Лови і сажай.
— Єсть ловить і сажать.
— Єсть ловить і сажать.
— Без огляду на ЧИН. Дезертири, которі кидають беззахисним трудовий народ на поталу, — єсть враги народа. Пойняв?
— Пойняв, товариш командир? Вєрно.
— Ну, от. А тепер... Ага, стривай. Е... Що то таке "Летючий Голландець"? Не чув, бува?
— А як же. Чув. (Захоплено). Скажений танкіст один. Дівчина, її присудили до розстрілу за "ізьмену родінє". Так вона з-під розстрілу втекла та й літає на танку поміж фронтами. І до німця не проривається і не здається. Так її й прозвали "Летючим Голландцем". І ніяк не впіймають... (Посміхається іронічно). Бо воно саме Й ніколи...
— А за віщо ж її розстрілу все-таки?
(Продовження на наступній сторінці)