«Могутній комар» Борис Грінченко

Читати онлайн поезію Бориса Грінченка «Могутній комар»

A

1 c.

    Над ставком широководим,
    Посеред очеретів,
    Там комар, славетний лицар,
    Під листом зеленим жив.

    Грав у сурму голосную
    І до бою викликав,
    І в людей, і у звірини
    Крові безліч випивав.

    І його ніхто на світі
    Ще й разу не подолів:
    Наш комар уславивсь гучно
    Серед мух і комарів.

    Всі казали, що від нього
    Світ ще дужчого не знав,
    Сам комар тому повірив,
    Сам щодня про те казав.

    Довго б наш комар щасливо
    У великій славі жив,
    Якби він не чув про лева,
    Що царем був у звірів.

    Прилетіла муха жвава
    І казала, що вона
    Лева бачила і сили
    В світі більшої не зна.

    Запеклося коло серця,
    Защеміло в комара,
    І ніяк забуть не може
    Він звірячого царя.

    Мучить думка та проклята,
    Що від нього дужчий є,
    І у серці комаревім
    Гордість лютая встає.

    Ось випростує він крила,
    Знявсь і лісом вже летить,
    Аж туди, де лев могутній
    Пообідавши лежить.

    В сурму голосно ударив:
    "Гей ти, леве, уставай!
    Будем битися, аж поки
    З нас комусь та прийде край.

    Бо на цій землі широкій
    Місця двом немає нам —
    Хочу слави я придбати
    І собі, і комарам!"

    Ту ж хвилину вже кусає
    Лева в ніс швидкий комар,
    І відразу, ревонувши,
    Скочив тут звірячий цар.

    І запекла закипіла
    В них баталія в ту мить:
    В щоки, в ніс комар кусає,
    Налітає і дзижчить.

    Лев лютує! Ще ніколи
    Так ніхто не дошкуляв!
    Одбивавшися, всю морду
    Вже він кігтями подрав.

    Кров дзюрчить у лева з морди,
    Зовсім збувся сили він,
    Але поки ще держиться,
    Б'ється кільки ще хвилин.

    Та комар усе лютіше
    Налітає, не вгава,
    І царева похилилась
    На дернину голова.

    Закривавлений, безсилий
    Впав на землю дужий цар,
    І, зрадівши невимовно,
    Задзижчав тоді комар:

    "Той у світі є найдужчий,
    Хто найдужчого здолів,
    Світлом слави осіяний
    Я вернусь до комарів!"

    Він летить — великий лицар,
    Ліс потроху вже минав...
    А павук давно між листям
    Павутиння хитро ткав.

    І комар у хитрі сіті
    Там заплутавсь і повис,
    Скрики жалібні відразу
    Тут почув зелений ліс:

    "Так з великими буває!
    Нащо ж, доле, ти така?
    Подолати зміг я лева,
    Гину я од павука!"

    Так загинув лицар славний,
    І павук його ізз'їв,
    І про нього всі забули
    Серед мух і комарів.

    Другие произведения автора