«Зорі» Борис Грінченко

Читати онлайн поезію Бориса Грінченка «Зорі»

A- A+ A A1 A2 A3

Мамо люба, глянь, як сяють
Ясно зорі золоті.
Кажуть люди: то не зорі —
Сяють душі то святі.

Кажуть: хто у нас на світі
Вік свій праведно прожив,
Хто умів людей любити,
Зла ніколи не робив,—

Бог того послав на небо
Ясно зіркою сіять...
Правда, мамо,— то все душі,
А не зорі там горять?

Так навчи ж мене, голубко,
Щоб і я так прожила:
Щоб добро робити вміла
І робить не вміла зла!