«Ліліт — нічна птиця грішної любові» Валентин Чемерис

5. ВІД ЧОГО ТАЛМУД СУВОРО-ПРЕСУВОРО ЗАСТЕРІГАЄ ЧОЛОВІКІВ ТА ЯК ВІДБИВАТИСЯ ВІД ЧАРІВ ЛІЛІТ.

А ВОНА Ж — НЕВМИРУЩА, ЯК І КОЖНА ЧАРІВНА ЖІНКА. А ЧАРІВНІ У НАС, ПОВІРТЕ МОЄМУ ДОСВІДУ І ДОСВІДУ ЧОЛОВІКІВ ЗЕМЛІ, ВСІ ЖІНКИ — ЯКІ КОЛИСЬ ЖИЛИ, НИНІ ЖИВУТЬ І ЗАВТРА-ПОЗАВТРА ЖИТИМУТЬ…

Скільки років прожила у світі білому Ліліт — апокрифи нам цього не повідомляють. Хоч в деяких глухо зазначено, що вона не помирала ніколи, а живе собі та й живе — по сей день.

Хочте вірте, хочте, шановні, перевірте, живе та й живе. Та й як така звабливо— чарівна жінка може залишити чоловіків без своєї… гм-гм… уваги і своїх зваб та любов!? Осиротить же їх.

А ось щодо Адама, то відомо, що він помер, проживши, правда, нічогенько. За одними даними 130 годочків, а за іншими і всі 930! Через шість днів по смерті його, залишила цей суєтний світ і Єва. А втім, хай вас не дівує такий довгий вік. Персонажі Ветхого Завіту всі поспіль жили довго. Ной, наприклад, тільки ковчег свій будував цілих 500 років. А, можливо, в Біблії маються на увазі не роки, а місячні цикли? Хоч і це чимало. Тому деякі автори запевняють, що Адам з Ліліт прожив 130 місячних циклів. Але й це не мало — встигли вона і налюбитися, і дітей на світ благословити, хоч з них буцімто й повиростали не зовсім добрі, але тут вже кому з батьків як повезе на підростаюче покоління. Та не треба всерьйоз сприймати запев— няння, що буцімто Ліліт винувата у всіх наших гріхах. Людство було кому і без Ліліт зіпсувати.

Залишилася інформація, що поховано Адама — так деякі богослови вважають — під Голгофою, на якій був розіп’ятий Спаситель.

А Ліліт благополучно живе собі та й живе. За іншою легендою вона буцімто з віку у вік народжується заново в комусь із своїх потомків — о, це вже ближчі до істини. Ось чому в принципі Ліліт невмируща. Як і її послідовниці — а їх у неї! І так буде тривати до самого Страшного суду.

Це вона нібито, ота сама Вавилонська блудниця, про яку ще в Одкровенні Іоана Богослова говориться. Так, так та сама Ліліт, що знехтувала колись раєм.

Як і раніше в її функції — скажемо… гм-гм… так, входить те ж саме: спокушувати нестійких чоловіків. Тож в одному з кабалістичних текстів її називають не лише Блудницею (може вона й була такою), а на додачу ще й Віроломною, Нечесною і Чорною. Звідтоді Ліліт в іудейській демонології виступає в іпостасі злого духа жіночого роду, який оволодіває чоловіками для того, щоб народити від них і проти їхньої волі дітей, і що вона буцімто (як багато в автора цього невиразного "буцімто"!) стане жоною Антихриста, під час його майбутнього недовгого царювання у створеній ним "імперії" зла — перед Страшним судом. Звідтоді вважають (Хто? який, даруйте, невіглас чи дрімучий пуританин таке придумав? Чи святоша, святіший за самого Папу Римського?), що Ліліт тільки те й робить, що шкодить роду людському. Овва! З якої б то трясці?

Хоча, власне, не так роду людському, як гіршим представникам його. Себто нам з вами, дорогі чоловіки.

Як шкодить нашому братові? Та вельми просто і… принадно. Вночі з’являється одруженим чоловікам в образі розпрекрасної й розперезаної жінки легкої поведінки та й спокушає їх до зради своїм законним… Дехто, правда, і не проти таких нічних візитів демониці, мріє про них і залюбки у них пірнає, як у вирву — солодку і грішну. А красулечка дияволиця — сиріч Ліліт, — ще й насилає на таких нестійких побільше еротики та різні видіння сексуальні тощо… Ні, ні… далі не буду писати, бо… не сила.

А видіння наславши, сама змявляється. У плоті своїй грішній і вже тоді бідному чоловікові од неї спасу ніц немає. Буцімто це вона в образі цариці Савської спокусила колись бідняка Бориса. А про кабаліста Йосипа дела Рейна розповідають, що він, махнувши на все рукою, перехрестившись та зажмурившись, сам добровільно кинувся в її обійми! Повезло ж чоло— вікові!

Недарма ж вона Ліліт— птиця ночі!

Щоб якось їй відомстити, святенники придумали і межи чоловіків чутки пустили, що вона нібито, незрівнянна Ліліт, народжує не просто дітей, а — дияволове кодло, доповнює своїми чадами, — вампірів різних, демонів, перевертнів та їм подібних, їй-бо із заздрощів все це. Зваба та не їм, святенникам, дісталася і не їх, сухарів прісних спокушає, от вони і пускають про неї різні небилиці. Тож Талмуд суворо— пресуворо застерігає чоловіків не ночувати вдома самому — втямили? Щоб не прийшла Ліліт і не спокусила такого одинака у домі його. Адже любить таких спокушувати птиця нічної грішної любові. А щодо шкоди, що Ліліт буцімто все ще завдає немовлятам, то не будемо. Забобони поширювати. Все це намова на невинну жінку.

Чоловіків вона таки спокушає — тут правди ніде діти, а пити кров з немовляти — пхе! Це не з її репертуару. (З чоловічого племені вона, правда, ще може попити кров і, як і всі її дщері, далекі й близькі, але тільки не з немовлят!)

Вона не банальна вампірка, а нічна жриця любові і цим все сказано!

Радять оті цнотливі пуритани, святіші за Папу Римського, як від Ліліт

захищатися (а хто їх просив радити як захищатися?) Як тільки вона, мовляв, з’явиться з явним наміром вас спокусити, треба негайно: а) прочитати 121 псалом (на все горло заревівши); "Не спить і не дрімає страж Ізраїлів…";

б) перехрестившись, вигукнути (теж на всю горлянку):

— Згинь, Ліліт, згинь!!! Ізиди геть!!!

Хоча тяжко уявити — хіба що євнуха, — чоловіка, який такій чарівній жінці, яка прийшла його ощасливити своїми звабами та раптом кричати почне, немов оглашенний:

— Згинь, Ліліт, згинь! Ізиди геть!!!

Не колода ж він, зрештою, мохом заросла…

Тож захищаючись від Ліліт, старайтеся так захищатися, аби од неї… не зуміли захиститися. Якщо ви, звичайно, ще справжній нащадок прабатька Адама.

А там — що буде, те й буде!

Раз бо на світі живеш!

А гріх… Був би гріх, а спокута завжди знайдеться, тож можна його позбутися. Грішники, які розкаялися — найкращі грішники.

Це знає Ліліт і тому вона безсмертна і невмируща, і птицею нічною прилітає з гріхами — кращими-щонайкращими.

А чи багато у нас того життя — сексуального й поготів, — щоб ще й від Ліліт відмовлятися?

P.S. Ну, а якщо якого чоловіка застукають во гріхах, то він все може звалити на демони цю. Мовляв, круг пальця обвела, чарами обпоїла, все це, мовляв, її штучки— дрючки, а я невинний яко агнець.

6. ФАМ ФАЛЬ? ЖІНКА ВАМП? АЛЕ — ЖУРАВЕЛЬ У НЕБІ. А ХТО Ж ТОДІ СИНИЦЯ В ЖМЕНІ? АЛЕ Ж ЯК НАМ, ЧОЛОВІКАМ, ТА БЕЗ НИХ, БЕЗ ЄВ НАШИХ І БЕЗ ЛІЛІТ?

Час завжди працює на Ліліт. В епоху Просвітництва Ліліт — жива і невмируща — стала символом того, чим і була завади, з самого початку роду людського: пристрастей незвичайних, ніким неподоланих. (А втім, такі пристрасті й долати не треба — скільки там того життя!). Зрештою, вона стала "фам фаль" — фатальною жінкою, яка хоч і змушує страждати, але й сама страждає.

Згодом вона перетворилася ледь чи не на жінку— вамп (переносно кровопивця, жорстока людина), яка хоч і незборима, але разом з тим і сама нещаслива, адже прагне незалежності, тому й трагічно одинока.

Про неї вже стільки написали письменники романів, поети віршів та поем!

У Марини Цветаєвої, наприклад, Ліліт нуртує з жару— вогню — як противага Єві — плотській і звичайній. Та й нинішні феміністки (жива, невмируща Ліліт!) взяли цей образ на озброєння (навіть деякі їхні товариства носять ім’я першої жони Адама), і славлять її жінки за те, що вона мужня героїня, сказала "ні" чоловікові, який не хотів її признавати рівною і не цінував її достоїнств, заради протесту, Ліліт навіть рай залишила. І все ж їй ні-ні та й буває протиставляють Єву. Мовляв, Єва надто приземлена жінка, звичайна жінка, а тому глупа: та жінка, яка тільки думає про домашнє господарство і у всьому покірна мужу свому.

Золота виходить жінка, дорогі чоловіки! Бережіть таких Єв — з ними якось м-м… надійніше і спокійніше. І земля під ногами не хилитається і в голові не макітриться. То з Ліліт вас чекають гучні скандали та розбори. Щоправда, вони, на щастя, неодмінно змінюються жагучими ночами, бурхливими примиреннями, повними любові. І в цьому теж є сенс нашого короткого перебування в цьому світі. І в той же час з Євою нас чекає міцна душевна любов (а така любов на все життя), тож вибирайте що кому до душі й тіла.

Гарні ночі з птицею грішної любові, але ще краще життя з вірною Євою, берегинею нашого щастя, певні інші.

Зрештою, Ліліт розпрекрасна, чарівна, незрівнянна, дай Боже, нам побільше таких прекрасних половин нашого роду, це вічний журавель у недосяжному небі. На жаль, для багатьох.

А Єва…

Так, так, синиця в жмені. Надійна синиця у надійній жмені. А синиця в жмені завжди краща за журавля, але в небі. Тож пам’ятайте про це, пани-добродії і товариші, парубки і хлопці, хазяї і гадзи (особливо гадзи), святі і грішні, чарівники і чародії, ведуни і відьмачі, ворожеї і галдовники, знатники і знахарі, мудрі й простаки, химородники і шептуни — просто всі, всі, хто носить горде ймення чоловіків, гірших представників роду людського, котрі насправді теж прекрасні.