Із циклу «Зоряний ключ»
Розкажи мені, дубе, по щирості,
Де захована міцність твоя?
У глибинах землі материнської
Її дивна пливе течія,
У глибинах землі материнської
Зберігається сила моя…
Де ти, орле, напоєний силою,
Хто викохував крила тобі?
Міць польоту у горах зродилася,
А надія — в тяжкій боротьбі,
Міць польоту у горах зродилася,
Зору ясність — в тяжкій боротьбі!
Розкажіть мені, зорі тривожнії,
Де прихована міцність буття?
Крила Всесвіту — в подиху кожному,
У найменшій іскрині життя,
Крила Всесвіту —
В подиху кожному,
У щоденній хвилині життя…
Вічна мить
Охопить Вічну мить
Ти зумій, любий друже, зумій!
Не летить Диво-мить,
То летить дум розгублений рій!
Смій налить в ніжну мить
Всеохопності вічний напій,
Не біжить Вічна мить,
То біжить дух стривожений твій!
Давня казка усіх в павутину сповила,
Ніби зла ворожба,
Тане мить, тане мить, опускаються крила…
Ох, навіщо життя боротьба?
Понад Всесвітом плачуть обірвані струни,
Кобза серця мовчить…
Шепчуть привиди пам’яті, котяться луни:
Де ти, де ти, загублена мить?..