«З горами на "Ви"» Марія Влад

Читати онлайн вірш Марії Влад «З горами на "Ви"»

A- A+ A A1 A2 A3

Поснули гори —
Їм нічого не болить.
Тиса тече,
Черемош бурлить.

Що зір на небі, що вогнів земних —
Не розпізнати звідси, з низини,
Електроедельвейси і зірки;
Виходь на грунь — і в космос навпрошки…

І так усе транзисторне звучить,
Телевізійне і смерекове блищить,
Що завмирають гамори лісів,
Потоки нітяться і Черемош осів,

Уже й сокирам нічого рубати,
Дараби архаїзмом відпливли,
І лисинами світяться Карпати,
І сниться півням, що вони орли.

Невже Вам, гори, так нічого й не болить?
А руки татові, від шміру не відмиті?
А та невідворотна сила миті,
Що зупинила серце молоде?

А ті сади, що їх на глум корчують?
А ті сліди, що їх уже не чують
Щасливі і запухлі у добрі?
А ті задумані, зневірені старі?

А молоді, стурбовані бензином,
Що б'ють поклони в двері ощадкас?
А та безпечність, що споїла нас,—
Забрала сльози і струїла сміх?..
Неправда, гори,— Вам болить за всіх,
За все, за все у рідному краю.
Тривогу із потоків Ваших п'ю і чую,
Як із муки, із краси відроджуються тисові ліси.