«Усі пастелі веселиць загарбаю...» Марія Влад

Читати онлайн вірш Марії Влад «Усі пастелі веселиць загарбаю...»

A- A+ A A1 A2 A3

Усі пастелі веселиць загарбаю,
Бо хочу бути дуже гарною —

Зажуреною і веселою,
Хмариною й веселкою…

Українонька збудила мене рано,
Умила шепотом ялиновим

Та й дала тайстрину із книжками:
Учись, дитино.

А школа кругла і шалена,
То біла, то зелена,

Народами, містами і морями
Навкруг мене розпростерлася…

Щодня іду дитиною
З гуцульською тайстриною,

І лопотять вітрилами
Дні, ткані білодивами.

І гарно так іти мені
За руку із дитинством…

Чия? — питають ріки.
Чия? — питають скелі.

Чия? — спасають вівці
Літа пастелі.

Гримкочу водоспадами,
В безодню сонця падаю,

Закохана, розгнівана, замріяна:
Я Українина. Вся Українина.