«Соціальна несправедливість» Марія Влад

Читати онлайн вірш Марії Влад «Соціальна несправедливість»

A- A+ A A1 A2 A3

Чи чули ви, щоб ворог лютий
Міг зло сподіяне забути?
Тиран гидує свого ката,
А катенята люблять тата.

І він їх гладить ніжно, щиро
Рукою, що бере сокиру,
А ще кохану обіймає
Рука, що голови стинає.

Кохана в ката, як і ваша,
Незгірша, може, навіть краща,
Несе додому масло, шпроти,
Щоб муж мав силу до роботи:

Так само дістає кросівки
За сім банкнотів прогресивки:
Так само ходить на аборти,
Щороку їздить на курорти,

На зиму квасить помідори,
В суботу миє коридори,
Дантисту гріш в кишеню тиче,
Гостей на іменини кличе,

Готує на шашлик барана…
Все в хаті ката, як в тирана.
Різнить лише їх колір мантій,
Та в ката менше діамантів.

А так усе в них на долоні,
І знаються, як лисі коні.
То що за доля розпроклята? —
Тиран гидує свого ката.