«Патріоти» Архип Тесленко

Читати онлайн комедію Архипа Тесленка «Патріоти»

A- A+ A A1 A2 A3

Робітник 1. Та пан оцей... хоче, щоб ми пішоход —йому за три копійки полагодили.

Залужний. За три копійки! Брехуни, мошенники! (До подорожніх.) Тут ось у чім діло,— розсудіть, люде добрі,— ось у чім: полагодить тут... трішечки, і я їм...

Робітник 1. Од того жовтого дому по...

Залужний. Мовчать! І я... що б ви сказали? Сімдесят п'ять рублів їм! Га? Чого ще їм треба? Де їм, отаким... узять суму таку?

Олексенко. Це вже їм прямо по-божому, дуже по-божому.

Залужний. Це вже їм прямо ласка моя.

Робітник 1. Ми не собаки. Ласки вашої не треба нам. Нам правди, совісті треба.

Залужний. Що ти? Що ти — проти царя?!

Олексенко. Що ти? Що ти—проти... проти бога?!

Залужний. Ти знаєш, за це тебе на шибеницю в двадцять чотири часа.

Подорожній І. А за віщо на шибеницю саме, скажіть, будьте ласкаві, добродію?

Залужний. Як за віщо? Не чуєте? Розсуждають он уже як! Це бунт, крамола! Я поліцію, козаків, я... і шкури на їх!.. Вони... за п'ятнадцять, за десять мені!..

Подорожній 2. Не гарячіться, не гарячіться, добродію. Киньте краще усі ці погрози та дайте по совісті людям. Роботу ми бачимо.

Залужний. Що ви? Вони двісті запросили були, та це й давать їм? Та4 вони так і шкури поздирають з нас... інтелігентних.

Подорожній 1. З нас, інтелігентних, кажете. Добре. Коли ж ми інтелігентні, то ми й повинні робити по-інтелігентному, так, як требує совість, правда.

Залужний. Мм... Що? Що ви? Кому ви? Ви... знаєте, хто я? Я, я...

Подорожній 1. Годі, годі з "я" своїм. Не ви тільки "я". І ми — "я".

Залужний. Ш-що ти? Ти... ти — жид!

Подорожній 2. Він жид, а я, як і ви, українець; те ж саме і я скажу: усі "я". І для чоловіка це цілком зрозуміло. Будьте чоловіком! Бувайте здорові! Ходім!

Подорожні пішли. Залужний дивиться, витріщивши очі.

ЯВА 8 Без подорожніх.

Робітники. Ха-ха-ха! Піддержали пана!

Робітник 1. Угадали, що сказать. Робітник 2. Добрі люде, видно.

Робітник І. А не такі, як пан.

Залужний. Та будь... будь вони трижди прокляті! Робітник 1. Чого? Що правду сказали?

Залужний. Та будь вони... я вам...— сто, півтораста, двісті.

Робітник 1. Оце й воно, і давно б так.

Залужний. Будь вони... (Риється в кишені.) Я вам... будь вони... п'ятдесят, сто — завдатку! Нате!

Робітник 1 (бере). Хе-хе! Ходім же, хлопці, попоїмо найуперід.

Робітник 2. Ану, пісні! Починай, Іване. (Починають, зникають.)

ЯВА 9

Залужний, Олексенко, Сохацький.

Сохацький. Ох-хо-хо,.Дмитре Йвановичу!

Олексенко. Беззаконство, Дмитре Ивановичу. Анцихрист... Це анцихрист з'явився вже.

Залужний. Ху! (Сідає на лавку.) Будь вони прокляті!

Сохацький. Еге. Це через їх двісті ви... А це ж сума!

Олексенко. Чому ж не сума?

Залужний. Ох! (Схиляється на лікоть.)

Олексенко. Слуги анцихристові. Лжепророці, як там сказано.

Сохацький. А босявки і за шістдесят стали б були. Олексенко. Чому ж би не стали? Залужний. О-ох!

Сохацький. У їх і їсти нічого, пообривані... Єй-богу, стали б були!

Залужний. Та хоч у вічі не зазирайте мені!

Сохацький. Ні, ні, Дмитре Йвановичу. Я тільки... жаль мені. Як-таки так? — двісті! Серце болить.

Олексенко. Ох-хо-хо! Чому ж не боліть?

Залужний. Е, чорти! (Одвертається.)

Олексенко. Ох-хо-хо! Лжепророці, як там сказано. До свиданія! (Пішов.)

Сохацький. Мм... Ваше вис... обидив... простіть! (Кланяється.)

Залужний. Та йди ви... Вівця!.. Баран! Сохацький. Мм... (Скривився, зігнувся, пішов.)

ЯВА 10 Залужний сам.

Залужний. Ех!., якісь-небудь пройдисвіти, розбишаки, голодранці, жиди та отаке тобі: "Будьте чоловіком!" (Мовчить.) Значить, я не чоловік! Я, Залужний — поміщик, честь і повага города, голова городський...— не чоловік! (Мовчить.) А-а, жиди! Забастовщики! (Свариться кулаком в той бік, куди подорожні пішли.)

ДІЯ ДРУГА

У кімнаті в Залужного. Стіл. Самовар на столі. Столик у кутку. На столику коробочки, бомажки якісь, чорнило і т. ін. На стіні годинник, дзеркало. Під стіною шафа. Ліжко.

ЯВА І Залужний сам.

Залужний. Ху! (Підводить голову з-під укривала.) Вставать уже, мабуть. (Сідає.) От пархи погані... і не виспавсь як слід. (Позіха.) А самовар на столі вже. Який же це час? (Дивиться на годинник.) Хм! Десятий. Рано ще. (Чухається.) Ну, не буду вже спать. Забастовка в голові. Ху! Де ж це вбрання моє? (Бере на стільці, що стоїть коло ліжка.) Та й кажи ти після цього, чого мужва розпутна така. Еге. А де ж це ботинки мої? Ого! аж під диваном. Добре розбувався. Лена! Леночка!

Голос Лени. А що, Митічка?

Залужний. Пошли там кого ботинки подать мені! {Сам до себе.) "Будьте чоловіком!" Ах ви ж, душогуби отакі!

ЯВА 2 Залужний і Антін.

Антін (підстаркуватий чоловік, у старому сюртуці). Здрастуйте!

Залужний. А, Антін. Де ти був?

Антін. До шевця йшов, та бариня завернули півня піймать. Гапка патра вже.

Залужний. Добре. Дістань же он ботинки мені. Антін (витяга з-під ліжка). Нате!

Залужний. Так. Ну, йди ж... або... Гапка, кажеш... Підмети ж кімнату, поки я вмиюсь піду. Онде щітка в кутку. Антін. Гаразд. (Чуха потилицю.) Залужний. Гарненько тільки. (Виходить.)

ЯВА з Антін сам.

Антін. Ще й гарненько йому. Щоб твого чорт батька гарненькав! (Бере щітку.) Ач, якого дурня знайшов! "Підмети"! Значить, як служиш в управі, так і той... і підмети йому. Так надурняка усе й те йому... Що ж це воно за право таке? Значить... Щоб твого чорт батька! (Замітає сердито.) Так усе й те... Учора дрова рубав йому, то колись кабана смалив... Е, вже й пани, бісової віри! Не найме чоловіка, скільки треба йому, та й те... Антоном усе. Що Антін тобі? Заєць солоний, чи що? Не дуже лиш, бо... щоб не показав Антін тобі.

Голос Лени. Антоне, іди дров унеси!

Антін. Пху! Чи бач!

Голос. Швидше ж! Та до Балди побіжиш, крупчатки куль візьмеш.

Антін. Он якої! Здоров був! (Чухається.) А, бісової віри!.. Оце збігав до шевця! А там же в управі досі що! (Замітає швидко.)

ЯВА 4 Антін і Залужний.

Залужний. Ху-у! Накурив як. Е, вже й... Антін. Та хіба ж я курив?

Залужний. А це що? (Водить рукою по повітрі.) І світу не видно. Та й форточка не одкрита! (Відчиня.) Чортзна-що!

Антін. Та хіба ж я?.. А як мені треба швидко.

Залужний. Йому треба швидко! Так усе як будеш робить, то...

Антін. Та хіба ж я... повинен?

Залужний. Не розсуждать!.. Ти б ще радий був, що з тобою обращаються, як з чоловіком, на службі держать тебе у присутственному місці! Ти б ще догодить з усіх сил хапався, аж ти на зло оце мені!.. (Надіває жильотку.) Ні за собаку пропадеш!..

Антін (убік). Піди своїй Лені пикатій розкажи. Голос. Та, Антоне, що за свинство! Залужний. Ну, ти ж чуєш! Біжи ото! Антін (убік). Аріяка болотяна! (Ставить щітку, виходить.)

ЯВА 5 Залужний сам.

Залужний. Чортзна-що! (Надіває піджак.) Ні страху перед тобою, ні поваги тобі, ні покірності людської, ні совісті... Чортзна-що! Чисті бузувіри, а не люде тепер. Та зведи їх докупи з десяток отаких,— от тобі й... бунт готовий. А через віщо це? Де шукать причин цьому? (Стискує плечима.) Ех, жиди, забастовщики!

ЯВА б Залужний і Лена.

Лена. Ну, скажи мені, Митя, чого ти кричав цю ніч: "Жиди, забастовщики!" так дуже.

Залужний. Та то... хай їм чорт! Учорашнє снилось.

Лена. Бунтовщики погані. Вони, мабуть, учора стривожили дуже тебе?

Залужний. Та хай їм!.. (Сідає до чаю.) Я ж розказував тобі.

Лена. Чай уже холодний, мабуть. Загадать, може,— розігріють хай?

Залужний. Саме добрий.

Лена. Так, може, за доктором послать? Вони перелякали вчора тебе.

Залужний. Зостав.

Лена, (сідає на стільці коло його). Ну, Антін, Митічка, такий став... такий... Я аж терпіть не можу його. Гукаю, гукаю його, а він... як не чує. Потім: "Дров унеси та в лавку", а він: "До шевця мені треба",— так грубо мені. Ну, що б ти сказав на це?

Залужний. Крамола.

Лена. Ти його геть з управи. Другий, може, слухняніший буде.

Залужний. Та воно б... та де в чорта! Якби жидів та забастовщиків вивішав уперед.

Лена. І вивішать би, проклятих. Як же! Це через їх та так як у воду ти стільки грошей учора.

Залужний. Еге. Щоб їх чорт забрав. Тільки ж половина й зісталась.

Лена. Хм!

Залужний. Що як мені хотілось, щоб... по крайній мірі три четверті. Лена. Еге..

Залужний. На сто рублів різниця, а сто... багато значить.

Лена. Звісно. Скільки б то Колічці іграшок накупить було!

Залужний. Та хіба ж... самих іграшок тільки? А якби й...

Лена. Ха-ха!

Залужний. Де б і дім на Кисілівці узявсь? Лена. Ха-ха! (Тихше.) З Цибульки ж, здається, п'ятсот дісталось тобі?

Залужний. Еге. Що вигона одвів йому. Лена. От, якби все по стільки, Митічка!

Залужний. Хе-хе! А якби й побільше, Леночка. Лена. Ха-ха! Митюнчик! (Прихиляється до його.) Залужний. Хе-хе! Од Товмача так... не стільки. Лена. Ціпунчик. Залужний. Цілих дві тисячі.

Лена. Куріпочка ж ти моя! Ха-ха! Барбосик ти мій!

(Продовження на наступній сторінці)