«Патріоти» Архип Тесленко

Читати онлайн комедію Архипа Тесленка «Патріоти»

A- A+ A A1 A2 A3

Олексенко. Еге. А це знов до судді ходив. Так це вже на наймичку, поганку, подав. Понімаєте... ну, прямо життя нема тепер чоловікові доброму!.. Таке діло: переставля поганка огірки солоні в погребі вчора, та візьми, та й... та візьми, та і оберни на капость сметану в глечику.

Залужний. Ха-ха!

Олексенко. Еге. Та й оберни сметану в глечику. Так я, не довго думавши, та тьоп по пиці її. Залужний. Так і слід.

Олексенко. Еге. А вона повернись, та дулю мені. Залужний. Дулю? Ах ти ж!

Олексенко. Дулю. Та прямо не то що, а під самий ніс мені. Так я: "Ах ти ж... сі та ті твоєму батькові та твоїй матері! Геть, щоб не була!.." А вона: "За два місяці гроші оддайте мені". "Ось,— кажу,— гроші тобі!" — та й їй дулю.

Залужний. Ну, так і слід їй.

Олексенко. Еге. А це жалобу носив до судді. На п'ятдесят карбованців зиску подав. Хай закон розбере, чи можна мені дулю давать, чи ні.

З а л у ж н и й. Та звісно. Як же ж!

Олексенко. Ну, присудять п'ятдесят — я вже пере-, балакав з суддею,— ні копійки не вважу поганці. По закону. Як закон скаже, так і буть.

Залужний. Так і буть. Учить їх, поганих, а то вони зовсім нас...

Олексенко. Еге. Чисте лихо з ними. Лихо чисте. А тут ще... Це добре, що й побачив вас, Дмитре Івановичу. Порайте: що мені з жидами робить іще?

Залужний. Що ж там у вас?

О л е к с е н к о. Та життя нема. Торговлю псують, пархи погані. Понімаєте, таке діло: у мене ж ото, знаєте, крамниця є... або лавка, магазин, сказать по-благородному. У Берка Бурштейна теж є. І от лавка Берка Бурштейна поруч з моєю. Жидівська лавка поруч з моєю! І от, що ж виходить?.. Жид гер-гер, гер-гер, і в його завсегда такого народу, такі завсегда ґешефти йому! А в мене... понімаєте... по-божому все. Що у мене — увійде хохол, то й ціну по-божому правлять з його, одмірюють, одрізують... ікони в магазині в мене, олива горить. А ні!., не та, зовсім не та кумерція мені! — і на ікони не дивляться, прокляті хохли, до жида йдуть.

Залужний. А це так. Я ж свій магазин через віщо продав? Через це ж саме, через жидів.

Олексенко. Еге. Я б і нічого на це. Я чоловік такий: нікому нічого. Я не то що,— комаря не обидив зроду. Я б... чи торгує ото, то нехай і торгує; без діла воно мені. Я й рад, як ото везе чоловікові. А то... тут ось яке діло, допойміть ви: я... я, понімаєте, Олексенко — руський, а він... він — жид. І от, понімаєте... ну, понімаєте, прямо дух не терпить мій жидів, дух не терпить мій невірців усяких. Серце болить; повірите: серце болить. Повірите: для руського чоловіка так я... я душу й тіло для руського. А то ж... як-таки так? Якась-небудь погань, невіра якась та... та торгує ото, конкуренцію робить тобі... тобі — руському, хрещеному? Га!

ЯВА 5 Ті ж і робітники.

Робітники. Здрастуйте! Залужний. Ну? Робітник 1. Ми робітники.

Залужний. Ну!.. (Убік.) А учтиві! Ні один і шапки не скинув! Що скажете?

Олексенко. Здається, ті хлопці, що в мене на поденщині були скільки раз?

Робітники. Ті.

Олексенко. Молодці. (До Залужного.) Коло погреба були в мене скільки раз. І усе так у їх швиденько, чепурненько.

Залужний. Хм-хм! Таких і треба.

Робітник І.Ви кликали нас?

Залужний. Ну, кликав. Що ж ви?., що візьмете з мене так, артіллю, як ось пішоходця полагодите мені, так щоб і цегла чи що там, одно слово, щоб і коштик ваш?

Олексенко. Що ж вони візьмуть?.. Тепер робітник дешевий.

Залужний. І. дешевий, і пішоходця ось... небагатечко тут.

Р о б і т н и к 1. Та тут... Антін показував нам. З коштом... рублів двісті візьмемо. 3алужний. О, за віщо тут? З ума посходили?

Робітник 2. А скільки ж по-вашому?

Залужний. По-моєму б... і сімдесят багато.

Робітник 1. Ну, от! Що й казав же... Треба вертаться було!

Робітник 2. Пане, що ви — сімдесят? Тут... тут, ви подивіться тільки! Тут вам і цегли, і...

Залужний. Дивився, дивився вже. Пусте тут.

Робітник 1. Пусте. Киньтесь... пусте — дивиться, як люди роблять.

Робітник 3. Та що ви, пане, тут ви розсудіть... тут...

Залужний. Якого вам розсудку? Беріть сімдесят. Робітник 1. Ось хай... хай йому чорт, ціні такій! Залужний. Чого ж ти ще й черкаєш? Робітник 1. А що ж ви?.. Залужний. Перед ким ти?.. Робітник 1. Ходімте, хлопці! Залужний. Носа не дери!.. Робітник 1. Як я деру? Я за своїм стою. Залужний. Та ти щось... вільно вже дуже. Я бачу тебе.

ЯВА 6 Ті ж і Сохацький.

Сохацький (тонкий, гнучкий, в бачках, з папкою в руці). Доброго здоров'ячка вам! (Вклоняється Залуж-ножу.)

Залужний (даючи руку Сохацькому і не звертаючи уваги на його,— до робітника 1-го). Вільно, вільно... Забастовщик, мабуть? Гляди! (Свариться пальцем.)

Сохацький. Хі-хі! (Чоломкається з Олексенком.)

Залужний (до робітників). Не слухайте, хлопці, його, ставайте.

Робітники. Та як двісті ж ото, то й станемо. Залужний. Та що ви в самім ділі? Сохацький. Про що ж це?... Хі-хі! З а л у ж н и й. Ви б ще раді були, що роботу дають вам! Сохацький (убік). А, це пішоход. (До робітників.) Так, хлопці, що ви? Ви б ще поклонились панові. Робітники. Ха-ха-ха! Залужний: Грубіяни отакі! Га?

Сохацький. Грубіяни... грубіяни, Дмитре Йвановичу. Ви і не той... І не безпокойтесь коло їх. Хай я вам... е, ощасливте... услугувать вам!.. Я... підрядчика знайду вам...

Залужний (убік). Ану тебе з підрядчиком!.. Тут абд подешевше як. (Вголос.) Та підрядчик... підрядчика... Хай їм абищо. Вони ситі й так. Мені оцих дурнів хотілось піддержать.

Со х а ц ь к и й. Бачте, бачте, хлопці? Чого ще вам?

Об вас клопочуть он як! Неблагодарні!

Олексенко. Еге. І ви знаєте, хлопці?.. Треба чесним буть, по-божому треба. Не роззявлять рота на чуже. Не брать лишнього. А то... як там сказано: "Не пожелай". Знаєте заповідь?

Робітники (пошепотівши). Ну, півтораста: Так і буть.

Сохацький. У, дорого! Зроду не бачив так. (До Залужного.) Як? Дорого ж?

Залужний. Авжеж.

Сохацький. Хлопці, як можна? Схаменіться! (До Залужного.) Хі-хі! Скільки їм?

Залужний. Давайте... сімдесят п'ять.

Сохацький. У, це ви багато їм! Сімдесят буде. (До робітників.) Хлопці, ось, єй-богу... Як можна!.. Ось беріть сімдесят.

Р о б і т н и к и (махають руками). Ні, ні!

Олексенко. Хлопці, а вмирать треба, а вмирать!.. Бога бійтесь!

Робітник 2. Добоялись уже. І тютюну ось купить ні за що.

Сохацький. От бачите! А хочете ще! Бачите! (До Залужного.) їм шістдесят,— стануть. Он "і тютюну ні за віщо". Хі-хі!

Залужний. Давайте й шістдесят. Спасибі.

Сохацький. Хлопці, ось будьте-бо людьми. Ось, ось не йдіть-бо... е, не завдавайте-бо досади панові.

Олексенко. Не беріть гріха на душу, бо... горе, горе на тім світі. Як там сказано: "Геєна огненна, скрежетаніє зубовне". Не гоніться за лишнім, не гоніться, діти, бо... Ох-хо-хо! Гріхи.

Сохацький. Хлопці, ось, єй-богу, ось ну-бо... е, ось беріть шістдесят.

Робітники. Скільки? Шістдесят уже?

Робітник 1 (до Сохацького). Чого ви дзявкаєте отут? Хто вас просив?

Сохацький. Е, що ти? Я... е, я право маю. Я секретар! Я коло їх! (Вказує на Залужного.)

Робітник 1 (махнувши рукою). Ходімте, хлопці! (Рушають.)

Залужний. Ну, сто!.. Чуєте?

Робітники (зупиняються, перешіптуються). Сто тридцять, та й кінці в воду.

З а л у ж н и й. Не дам. (Рушає до будинку.) Робітники. Так слухайте, прибавте!

Залужний. Ні копійки.

Робітник 1. Ну, то бог з вами, хай уже. Давайте завдаток. (Вертаються.)

Сохацький підбіга до Залужного, щось мурка йому.

Залужний. Хм!.. (До робітників.) Так он що, хлопці: Семен Семенович, пан оцей, каже, що в тому городі, де його тітка живе, робітники більшу місцину за шістдесят п'ять полагодили.

Сохацький. А полагодили. Я сам був при тому. Хі-хі!

Олексенко. Був і я. Так там... о, там богобоязливі робітники.

Залу ж н и й. Так що ото беріть, хлопці, сімдесят п'ять.

Робітники (дивляться один на одного, стискують але-чижа). Це вже чортзна-що таке!

Сохацький. Отже, полагодили. Своїми очима бачив!

Робітник 1. Вилізли б вони тобі, як ти бачив!

Сохацький. Ем, ем... Дмитре Йвановичу, чуєте?!

Залужний (до робітника 1-го). Так що це воно ти в самім ділі?..

Робітник 1 (сердито). А ви що?

Залужний. Тшш!.. (Простягає руку до рота йому.)

ЯВА 7 Ті ж і подорожні.

Подорожні — молоді люди, чистенько, по-городському вбрані, ідуть пішоходом собі.

Робітник 1. Люде добрі! (Іде до їх.) Люде добрі! Подорожні. Що таке? (Зупиняються.) Робітник 1. Ось розсудіть: навіщо це похоже — пан оцей...

Робітники (підступають). Пан оцей...

Залужний. Тшш! Що ви? На кого ви?.. Тюрми схотіли? Тюрма он! (До подорожніх.) Дивіться, люде добрі, на їх! Грубіяни отакі. Ні старшого, ні меншого в їх!

Робітник 1. Та ні... Люде добрі, він... (Указує на За-лужного.) Він...

Залужний. Що ти "він"! На кого ти вінкаєш? (До подорожніх.) Оце дивіться, люде добрі. Я протестую. Він обидив мене. На "ти" мене.

Сохацький. Ах ти, боже! На "ти"! Дмитра Йвановича! Залужного! Босявка отака... Ах ти, боже! Як же це світ не западеться?

Олексенко. Забули бога, зовсім забули!

Залужний (до подорожніх). Та скажіть же йому що!

Подорожній 1. Дозвольте. У чім же річ? За віщо суперечка в вас?

(Продовження на наступній сторінці)