«Предивно бысть чюдо в Полотськъ» Валентин Чемерис

Читати онлайн твір Валентина Чемериса «Предивно бысть чюдо в Полотськъ»

A- A+ A A1 A2 A3

— Цього не відаю, але невидимі істоти, які могли наносити шкоду людям, були відомі за століття до Уелса. В українському фольклорі теж. Згадайте хоча б казку "Видимо й невидимо", в якій діють дві істоти — Видимо і Невидимо, вони й столи накривають з усілякими наїдками та питвом, прислуговують, самі зостаючись невидимими. І навіть на замовлення слуги ломачкою-самобійкою відлупили пана… Не з неба ж ці казки впали, а створені вони на основі реальних фактів.

— Але ж Нестор подібних невидимців називає бісами.

— А як він міг у його час їх називати? Тоді таких понять, як, скажімо, фантом чи полтергейст не існувало.

— То це міг бути… фантом?

— Точніше — колективний фантом.

— Чий, чий?

— Загиблих людей. Нестор пише: "… І нашестя велике було половців звідусюди, і взяли три городи: Посічень (Переволоку), Прилуки і багато сіл завоювали. У це ж літо воювали половці ляхів…" Очевидно, біля Друцька руси розбили загін половців, от їх душі, аури, фантоми — називайте, як хочете, — і никали, не знаходячи собі пристанища, від Друцька вони пішли на Полоцьк, і шкодили там… Подібні свідчення про аури загиблих, що зустрічаються біля могил, ні-ні та й з’являються. Як, наприклад, аури моряків біля братньої могили у Севастополі — їх бачило багато людей. Навіть преса писала. А після освячення вони більше не з’являлися…

Фантом, фантом, пригадував я. Здається, це означає в перекладі з французької привид, примара, ілюзія. А ще фантомом називають модель людського тіла або якоїсь частини натурального розміру. Використовуються як наочний посібник у медичних вузах.

— А ще фантом — подоба людини, що з’являється перед очима, — почав я пригадувати вголос. — Так таки, привид…

— Про фантомний біль що-небудь чули, добродію?

— Уявне відчуття болю, що іноді виникає в тій частині тіла людини, яка вже ампутована, — відтарабанив я зразковим студентом прискіпливому професорові. — Або фантомне відчуття неіснуючої кінцівки, коли після операції людина протягом багатьох років відчуває свою ампутовану руку чи ногу, якої насправді немає.

— Ви — не безнадійний, — похвалив мене мій негаданий співрозмовник — я тільки тепер звернув увагу, які в нього жовті очі… Гм… Зроду не бачив у людей таких жовтих очей. І на китайця мовби не схожий… Пригадалось давнє українське повір’я: якщо в кішки жовті очі, то це перша ознака, що в цю кішку перевтілилась відьма. Пригадав і мені стало смішно — казна-що таке! — Фантом, перейдемо ж до головного, це душа людини, її енергетичний згусток, аура, що формою нагадує свого носія, тільки безтілесна…

— Ви думаєте, — почав я здогадуватись, — що ті біси в Полоцьку, про які записав до своєї по "Повісті…" Нестор і є суть фантоми? Аури загиблих людей, які невідь-чому заблукали в місто? — незнайомець кивнув і його жовті очі стали ще жовтішими, аж неприємно було на них дивитися — чи він, може, хворий на гепатит? — Але хто в той час, у травні 1092 року міг з’явитися у Полоцьку?

— У Нестора на це й відповідь готова: хоч сам він про це й не здогадувався. Ось, — здається, "Повість врем’яних літ" розкрилась на колінах у незнайомця сама собою на потрібній сторінці: — Цитую: "… І нашестя велике було половців звідусюди…" Але не тільки половці нищили русів, руси їх теж нищили — заслужено. Отож вони й вирубали якийсь загін кочовиків. Чи не біля Друцька. З тіл повиходили фантоми (чи аури) і, зібравшись в гурт, блукали тими краями від Друцька до Полоцька, шкодили людям, а багатьох і повбивали. Зважте, душа загиблої людини якийсь час залишається на землі, отже, блукає і мстить живим… У нашому фізичному тілі існує й інше тіло, психічне. Себто безтілесне. Воно може мандрувати поза фізичним тілом — це вам і буде фантом чи аура. В хвилину смерті тіло людини покидає енергетична субстанція, що традиційно називається душею. Вона потім і блукає. Як на забобонних чи неосвічених — біси.

— А що, коли це… полтергейст, що з німецької перекладається як домовик. Явище пересування, падіння, зникнення предметів, завдання шкоди людям, що їх пояснюють як витівки духів, бісів, домовиків та іншої нечистої сили.

— Одне з найраніших (принаймні зафіксованих історією) свідчень про полтергейст належить до 856 року до нашої ери. І ось звідтоді впродовж двох тисяч років "характер" цього явища не змінився: полтергейст — це несподіване вторгнення в людське житло сил невідомого походження, що наносять, як правило, значну матеріальну шкоду, здійснюють каліцтва і взагалі, завдають чимало клопотів. Оскільки в різних країнах неодноразово тривали судові процеси і розслідування подібних явищ, названих полтергейстом, підтверджено фактичним матеріалом і задокументовано в багатьох офіційних паперах, протоколах тощо. Полтергейст — явище так званих "шумних привидів" зафіксоване більш як у 30 країнах світу. А повір’я що полтергейсти здатні запускати біси, відьми, чаклуни дожило до наших днів.

Тож і Нестор у випадку з Полоцьком і звинувачує в цьому бісів… Сьогодні спеціалісти сходяться в одному: полтергейст — це фізично реальне явище із властивостями, про які досить послідовно повідомляється протягом всієї історії цього явища. Питання лише в тому, що це — можливості психіки чи й справді явище бісів, залишається без відповіді. Нестор, ще раз нагадую, вважає, що то "уязвление" бісів. Ваша наука досі не в змозі пояснити цей феномен, бо ви ще не всі закони фізики знаєте. А те, чого не знаєте, вважаєте як таким, що не існує, чого, мовляв, і бути не може. А раптом це порушення цілосності простору, або взаємопроникнення різних вимірів? Чи це, приміром, зв’язане з коливанням електромагнітного поля Землі, коли видима частина спектра з якихось причин змінює частоту коливань і переходить у стан, що його не в змозі зафіксувати людина своїми органами почуттів. І тоді ви певні, що то — біси…

— Нестор "чюдо" в Полоцьку пояснює присутністю бісів. А що таке біс? Це уявна надприродна сила, що втілює зло і звичайно ж зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками. Загалом злий дух, диявол, сатана.

— Одне слово, біс його знає, що воно таке, — посміхнувся мій співрозмовник і його жовті очі аж світилися. — Ви скажете, що всі ці явища, всі ці "біси" не відповідають відомим законам фізики. Правильно. Відомим. Але є ще невідомі вам закони фізики. Поки що невідомі, — дивно, кого він має на увазі, коли підкреслює "вам", "ви? Всесвіт, наприклад, безкінечно великий і складається з безкінечно малих атомів. Вони володіють величезною внутрішньою енергією, але залишаються невидимими для вас, — знову "для вас", — а об’єднавшись в молекули, вони утворюють матерію, що оточує ваш матеріальний світ…

— Чий це — ваш? — зрештою, запитав я прямо. — Хіба ви, добродію, не належите до нашого світу?

— Але це не дивлячись на те, що атоми невидимі, — не звернув уваги незнайомець на моє запитання, — нікому й на думку не спаде заперечувати факт їхнього існування. Адже і ви, і ваші тіла теж складаються з атомів. Чи не так?

Я змушений був кивнути на знак згоди і на якусь мить наче відключився. Коли отямився, незнайомець все ще говорив:

— Уявіть, що поруч з вашим світом існує такий же інший світ. Який рухається із швидкістю, що на кілька порядків перевищує швидкість вашого світу. Чи відчули б ви його присутність? Ні і ні. Ваша свідомість просто була б не в змозі його зафіксувати. Але від цього інший світ не перестав би існувати поруч вашого. І ось в точці перехрещення паралельних світів і виникають дива, що їх описав Нестор, що їх я назвав би чудом Полоцька… ("Виходить, він — з того іншого, паралельного світу?" — встиг я подумати). Там, де в через незрозумілі вам причини трапляється контакт паралельних світів і виникають загадкові явища та істоти, що їх ви звете бісами і що для вас вони не мають реального пояснення… Кажу, "для вас", маючи на увазі і вас особисто, бо ви такий же закоренілий безвірник, як і решта ваших співгромадян. Я, здається, вас так і не переконав. Навіть, історичними фактами, що їх наводив.

— Оті "факти" про негадане зістригання серед білого дня волосся з людських голів? — гмикнув я і ворухнувся, аби звестися.

— Хвилиночку, — спинив мене дивний незнайомець із жовтими (прямо-таки аж жовтющими!) очима. — Ваші кпини щодо… "зістригання волосся з людських голів" заділи мене за живе. Даруйте, що вдамся до заборонених методів, але я змушений до них удатись.

— До яких це… заборонених? — я, здається, трохи здрейфив.

— Про це ви дізнаєтесь пізніше. Повернувшись додому.

— Ви, здається, мені… погрожуєте?

І тут я, здригнувшись, побачив, що мій співрозмовник не сидить. Він якось дивно висить. А втім, він сидить, але не на лавочці, а над нею. В повітрі. Казна-що таке. І крізь нього все видно, як ото крізь скло чи яку іншу прозору річ… І пильно дивиться на мене — як не пронизує мене наскрізь своїми жовтющими очима. І від сяйва його очей світ переді мною наче почав згортатися.

Світло померхло зненацька.

(Продовження на наступній сторінці)