— Там уже повно!. І в другім повно! Готуєм третій. Отаких супчиків, як карасів. Ну, давай виходь!.. Руки!!.. Руки!...
САШКО до типа:
— Ви — теж... Там будете писати. Та пам'ятайте: за щиру працю матимете орден. За зраду — гроб з музикою.
ТИП:
— Не безпокойтесь...
(Всі виходять).
КАПЕЛЮХ (виходячи, заломано, безнадійно):
— Так, так... Це ЕНКЕВЕДЕ... Я це знаю. О, Боже, як це все знайоме... рідне... І я ж сам став його жертвою.
12
САШКО до лейтенантика:
— Здайте їх і швиденько зайдіть сюди.
Л-НАНТИК одкозирявши хвацько:
— Єсть! (Вийшов).
13
САШКО сам, тормосить чуба:
— Ху-у... Хороша школа — тюрма! Скільки наук я пройшов!! Га! Пішла наука в діло...
Л-НАНТИК входить:
— Приказано зайти. Я слухаю (дивиться на Сашка побожно, захоплено).
САШКО тормосить чуба, напружено думаючи:
— Так... Об'яви їм всім, що вони будуть розстріляні. Судитиме заочний трибунал.
Л-НАНТИК:
— Єсть!!, (про себе) — Весела роботка!! Ех (підморгує на Сашка), молодий та, видать, ранній. Дійсно — "Чудо двадцятого віку "!! (Виходить).
14
САШКО:
— Ех-ма, ти Колима!.. Ух, здорово получається... А тоді ми їх всіх приговоримо до розстрілу. Хай потіпаються. А тоді помилуємо, проголосимо амністію — і в армію!!. Сформуємо свою армію! Генерал є!.. Всіх туди. Хай кров'ю "іскуплять" свою провину... Та я-як двинемо!!. Я-як ударимо!!! Та як прийдемо у свій Київ!.. Німців і всіх інших заженемо на піч. Прийдемо у Київ і, брат, таку свою республіку зробимо! Свою!!.
Хто на Колимі? — додому!.. Оддихай!
Хто на Соловках? — додому!..
І Печори... І з Котласа!.. І з Мурманська... І Сєвлаг... І БАМЛАГ... І ДАЛЬЛАГ... І ВОСТСИБЛАГ... І... і... і... і... Ой-йо-йо-йо!!!
А Хамулу неодмінно повісимо. Ху-у!. Здорово виходить!
А дядька Данила зробимо начальником нашого ГЕПЕУ! Він їх усіх порозколює, та хіба ж так! Ге!... Що ми, — даром вчились? Ух! Держись, Сашку!..
(Гарячково ходить по кімнаті, торсаючи чуба, збиваючи шолом то на лоб, то на потилицю).
Швидше б тільки!
(Підходить до дверей нетерпляче. Відхилив. Владно):
Покликати лейтенанта!
15
Л-НАНТИК вскочив:
— Слухаю!
САШКО:
— Доставити сюди спирту або горілки. Побільше!
— Літр? Два?
— Відро!.. Два!.. Три!..
— Там стоїть цистерна. Ром, кажуть.
— Набрать з цистерни... І побільше шклянок!
— Єсть!... (вийшов, знизуючи плечима здивовано).
16
САШКО:
— Чорт!.. Ех, якби це мені пару наших хлоп'ят! Наших з Колими!
ДАНИЛО — дивиться на машинку, зітхнув, кутається. Щось мурмоче...
САШКО:
Спіть, спіть, дядьку Даниле! Спочивайте. Бо впереді ділові..
(Але Данило починає перекладати машинально папери — сюди й туди, і назад, ворушить губами).
17
Лейтенантик і два стрільці — підпилі трохи — приносять троє відер з питвом і повен поділ шинелі шклянок. Виставляють все на підлозі, на вікнах, на столі.
САШКО про себе:
— Хе. Понализувались, як блощиці. "Родіну" проп'єте. (До лейтн.) — Ну, ви їм оголосили?
Л-НАНТИК:
— Так точно, оголосив!
— Багато їх там?
— Як на Луб'янці за Єжова!..
— Добре. Ну й що? Не бійсь паніка?..
Л-НАНТИК усміхається:
— Та є трохи...
САШКО: — добре... А тепер — ведіть їх сюди... Ні, не всіх, не всіх, л самих старших, різних начальників. Всіх, которі дезертири. Та підсилити конвой, щоб не розбіглись. А як приведете, конвой лишите навколо штабу на варті.
Л-НАНТИК — Єсть! (і підморгнув) — В НКВД не розбіжаться. Ходять, як овечки. Смирні-і... (вийшов).
18
Сашко розставляє два стільці обабіч Данила. Підтягає кулемет і ставить збоку. Бере великий, списаний кимось папір і кладе на стіл. Зробив репетицію мімікою, ставши у позу, як то він читатиме вирок Потім взяв відро і поналивав у всі шклянки горілки, розставивши їх рядочком на лаві. За дверима:
"Увага!!" — брязкіт зброї, клацання закривок.
Сашко зайшов за стіл і став лицем до вікна. За дверима: — "РУКИ! РУКИ ЯК ТРИМАЄШ!?!" — Сашко машинально заклав руки за спину по-арештанськи і похопився:
— "От, чоррт!.. (Покрутив головою). От школа!!."
Відчинилися двері. Вскочив ляйтенантик, а за ним ТИП з купою написаних паперів. Потім почали входити черідкою, схиливши голови, із закладеними за спину руками "арештанти". Перший — Капелюх, потім Хустка, а за ними інші. Чоловіка з 15-ть.
Стали, як вівці.
САШКО, витримавши довгу павзу, обернувся. Всі ще нижче опустили голови.
ДАНИЛО гарячково листає папери, вшнипивсь в них маніякальним поглядом.
САШКО:
— Гм... Я бачу, що ви вже всі вмерли.
ТИП розпучливо:
— А... а Я?!... (трусить паперами і робить знаки).
САШКО:
— І ти.
ТИП простягає папери, трусячись:
— Але ви прогляньте... Ви прогляньте... (Хапається за голову). — Як же це?..
САШКО:
— Знаю. (Взяв папери недбало і поклав їх на стіл) — А так:
— Мурин зробив своє діло — мурин може йти геть... Така твоя доля. (До всіх). Хто є тут командири і всякі начальники — прошу піднести руку. (Всі мляво підносять руки до гори). Добре. Руки на місце... (Зітхнув). А тепер — вип'єм за ваше здоров'я. Ну-ну... не тремтіть. Більше смерті нічого не буде. Беріть он — пийте он.
(Ніхто не рухається. Сашко сам взяв дві шклянки і підніс Капелюхові й Хустці. Зробив знак лейтенантикові, — той швидко роздав шклянки всім іншим. Сашко, глянувши на Данила, що гортав папери):
— Товариш генерал частує вас і бажає вам всього найкращого. Ну...
(П'ють, деякі цокаючи зубами).
Л-НАНТИК потішає:
— Ну-ну. Уявіть собі, що впала бомба і вас вже немає, а це ви п'єте надурняк.
САШКО:
— Авжеж... (Заходить за стіл і урочисто бере папір).
Л-НАНТИК в двері і до всіх:
— Увага!!!..
САШКО:
— Ну, от... (і карбуючи слова) — Іменем військового польового трибуналу — вас усіх приречено до розстрілу!.
(Хтось упустив шклянку. Хтось захлипав стримано, істерично. Хтось застогнав).
САШКО:
(Продовження на наступній сторінці)