— А-а, так. Понімаю. Правильно, правильно...
— Отож... Що ось цей тип варив для людей кандьор з пацюків...
... Що фабрикував танки, які не ходять наперед, а тільки назад... І гармати, що...
ТИП:
— Емм... Але ж він не "ГЛАВТРУБОСТАЛЬ"...
САШКО:
— А хто, я по твоєму тут "Главтрубосталь"?!? Саме він тут є й "Главструбосталь"! Він тут є, як треба буде, й китайський імператор. Він сам у цьому признається. Дооровольно. Ще й поклянеться іменем матері. Це, брат, Енкеведе…
ТИП:
— А-а, так-так... (облизується з ентузіазмом).
САШКО:
— Енкеведе не може помилятися! Раз Енкеведе твердить — значить саме так і було. (Подивився на "жертви") Чого позеленіли? Ви знаєте основний закон тії... як пак її, ага, — закон чекістської діалектики? Ні? Теж мені
(Повчально):
"Бітіє определяєт сознаніє!" Або ще другий: "Ліпше поламати ребра ста невинним, ніж пропустити одного винного".
Ясно? (Дивиться значуще на дядька). — Як будете самі отакими начальниками (кивнув на дядька) — інакше будете міркувати...
ТИП услужливо:
— Хе-хе... (про себе) — "Єсть ще орденок!" (аж зажмурився).
САШКО:
— Ну, от. Далі:
... Що цей шкідник і компанія знарошне малював неправильні мапи, — Берлін поставив на тисячу кілометрів убік, а Київ і зовсім чортій куди дів — приписав до якоїсь України...
... Що через нього в колгоспах коні не ходять на партійні збори, а діти родяться зовсім голі і без чобіт...
І так далі, і так далі... Ну сам знаєш... Спеціаліст.
ТИП захлинаючись:
— Єсть... Будьте певні... Через мої руки тисячі, мілійони перейшло. Та не таких.
САШКО:
— Ну, ось...
КАПЕЛЮХ:
— Дозвольте...
САШКО:
— Мовчать!..
ДАНИЛО:
— Пиши... Пиши... Враг...
САШКО:
— Він зараз буде писати.
КАПЕЛЮХ благально заламує руки:
— Але ж все неправда!
— Гм. Дурень. Єрой називається. Хе... Ти мене молокососом називав. Сам ти молокосос. Та ти знаєш таку установу, де твоєї правди не потребують? Де мають свою правду, а твоя правда до лампочки. (Стукнув кулаком). Так потребує страна і партія! — От тобі і вся правда... Що то в тебе за форма, якої часті?
КАПЕЛЮХ:
— Я спасаюсь...
САШКО:
— Знаю. Але це тобі не вдасться. Отака твоя й правда. Яку надінуть тут, таку й носитимеш. Хе... (Враз люто): Хто перед тобою сидить?
КАПЕЛЮХ:
— ...я... я...
САШКО:
— Ти стоїш, дурню. А сидить хтось інший. Той, що вас на шматочки різав би. Враги народа. (Люто):
"Великий конвеєр" знаєш? Ні? Це як сорок днів і сорок ночей на допиті без перерви і без води, і без медикаментів, щоб юшку замивати... Не знаєш?.. Молокосос.
А "снаряд" знаєш?.. Це як саджають на гарматний набій задком, так, як колись козаків на палю... Не знаєш?... А "біфштекс", як наб'ють тобі м'яса ззаду і місяць не можеш ні сісти, ні лягти, — знаєш?... Ні?
А "еполети" — це як насічуть тобі лінійкою котлети на плечах, — знаєш?..
А "противогаз" знаєш?..
А. Що в ГЕПЕУ зробили з Блюхером, знаєш?.. А то ж Блюхер був, а не така гнида, як ти! Е, ні чорта ти не знаєш... Єрой!
Сабурову Дачу знаєш?.. Це як місяці ти кавчатимещ ; нявчатимеш на тортурах і так образуєшся, що тебе одвезуть потім на Сабурову Дачу. Не знаєш?.. Нічого, він он (кивнув на дядька) — знає... О, він усе знає. (Люто) і Ух, ти!.. Враг народа!..
(Бере зі столу стос паперу).
КАПЕЛЮХ.
— Дозвольте-те-те... витерти пі-пі-піт...
— Нільзя! Стій так. Це тобі ЕНКЕВЕДЕ, а не салон красоти... Так ось (водить папером перед носом "жертви" і карбуючи кожне слово). Ти ось тут усе напишеш. І він також..
КАПЕЛЮХ:
— Але, дозвольте...
— Мовчать! Ти тут усе напишеш!
— Але...
— Мовчать.! Усе напишеш! Ясно?
— Ал...
— Мовчать!.. Все напишеш! Ясно?!
КАПЕЛЮХ схилив голову, зломаний:
— Ясно...
САШКО:
— Що?
КАПЕЛЮХ крізь сльози:
— Ясно, я... Так, я все напишу...
САШКО:
— І ти у всьому щиро признаєшся... у всьому тому, що отой пише. Чув же? І запишеш всіх своїх знайомих. Всіх.
КАПЕЛЮХ і ХУСТКА:
— Но... но... но...
ДАНИЛО до машинки:
— В крові плаватимеш!.. У власній крові плаватимеш!...
САШКО:
—От...Не "но",а "тпрру". Чув? У власній крові плаватимеш. Тож пильнуй, щоб не було заглибоко. Ха! Тут тобі не бал з дєвочками. Ти ще не плавав? У своїй?.. Не в чужій, а в своїй?.. Знаєм ми вас.
КАПЕЛЮХ знітився, хлипнув:
— У мене мать... бідняжка...
САШКО визвірився:
— А у нього (на Данила) хіба нема?.. А у мене — хіба не було? І через вас гадів утратив... Ти, може, скажеш, що це не Я, а ТИ тут ГЕПЕУ? Або, що то не ТИ, а Я зрадив народ, утік от... ще й одежу заграбував?
КАПЕЛЮХ:
— Але ж всі утікають...
— А-а, ти ще й клевещеш?!.
— Ну... ну ми напишемо... Ми все напишемо... Все...
САШКО:
— Ну, от, бач. Тебе ще й не били, а ти так гарно розколовся, по саме тпруті. Сам у всьому признався і ніхто тебе й пальцем не чіпав. Тепер тільки запишеш все, оте що я говорив, на папері і у всьому ще ліпше признаєшся... Так вимагає страна і партія. Ясно?
КАПЕЛЮХ хлипаючи:
— Але ж...
ДАНИЛО:
— До лампочки-я!!
САШКО:
— Чув? У нього є своя правда... у нас є своя правда. А все інше "до лампочки", І в Енкеведе своя правда. А про твою Енкеведе не питало й не питає, й не потребує її.
(До лейтенантика, що стояв весь час, як ідол).
— Забрати їх! в льох!
Л-НАНТИК весело вищірившись:
(Продовження на наступній сторінці)