«На чужині» Архип Тесленко

Читати онлайн оповідання Архипа Тесленка «На чужині»

A- A+ A A1 A2 A3

— Лежите, лежите! — хтось зуби вишкірює. О, а то хто? Пика червона якась. Ні. То дядько той... вуси вниз. Чи ні... Пеньок чорний якийсь: "Чей-но будешь-то?" — усміхається він... "Бен-бен", — заводять п'ятенця... "Чяво — што?" — регочуть метелики... Ой!.. Що!.. Темніє-темніє... Стій, стій!.. Згортається хмара жовта, згортається... Україна у вишитій сорочці зробилась... "Серденятко моє, голуб'яточко!.." — усміхається... Чи ні... якась зірочка... О, тремтить, пада... пада у безодню чорну кудись... Перекидається й ліжко туди, хилиться й він... Ря-я-туйте!..

* * *

Місяць цілий пролежав Троянда в лікарні. Разів скільки падав отак у нестяму. Якою радістю забилось серце йому, як він з ліжка устав! Це ж він здоровий уже! Україну, "предел милый", матусю, батька, Галю побачить ще, значить?! Не буде в пересильних, глядітиметься, не заболіє вже так. Одбуде заслання, приїде додому і... боже!.. усім, усім він покаже тоді, що то є Україна, рідний край.

Як тільки поселили його в деревні одній, сів він і написав листи до дівчини, до батька, матері. Зроду не писав він листів рідною мовою, а це написав.

"Кохай, люба дівчино, кохай той край, який тебе викохав, породив", — пише до Галі.

А до батька і матері: "Будете, мої рідні, у городі, взнайте у книгарні земській адреси газет українських, книгарень. Тепер, тільки тепер, на чужині, я взнав, хто я, чий я один".

Август, р. 1910