«Не знаю, хто мене зробив орлом...» Дмитро Павличко

Читати онлайн поезію Дмитра Павличка «Не знаю, хто мене зробив орлом...»

A

1 c.

    Не знаю, хто мене зробив орлом,
    Хто кігті дав і дзьоб тяжкий, мов лом,
    Хто наказав летіти в темну хлань,
    В безодню, повну стогону й волань...
    Як Прометей, прикута до скали,
    Біліла жінка в кублищах імли.
    І загуділо в дебрі кам'яній:
    "Лети до неї й вирви серце їй!"
    Я зрозумів, що обрано мене
    На діло помсти, люте і страшне;
    Затих у пропастях наказу гул,
    Я підлетів до жінки навпритул —
    Вона була обдерта до наги,
    На ній висіли тільки ланцюги.
    На мить мені здалося, що вона
    Була неначе лялька льодяна.
    Дивилася, немовби синій страх
    Замерз в її зіницях на вітрах.
    Та в стогонах я розпізнав слова
    І зрозумів — вона жива, жива!
    О, той, хто десь гукав собі вгорі,
    Хто дав мені клювак і пазурі,
    Хоч скільки прикладав жаги й завзять,
    Не зміг у мене серце людське взять!
    Її крильми широкими я вкрив —
    І впали з неї ланцюги в обрив,
    І на її обличчі сніг розтав —
    Я в ній свою кохану розпізнав...
    Мене збудив мій одчайдушний крик,
    Химерний сон з душі злетів і зник,
    А та, що важко снилася мені,
    Лежала біля мене в тихім сні.
    "Пробач,— до неї мовив я крізь плач,-
    За все, що ти пережила, пробач!"
    Їй дивною моя печаль була,
    І, хоч нікому не вчинив я зла,
    Цей сон, що засвітився крізь віки,
    Палив моє сумління і думки;
    Благословив я днину мовчкома,
    Що кликала мене, як та сурма,
    В нові турботи і знімала з пліч
    Тягар провин, навіяних за ніч.

    Другие произведения автора