«Вітька Магеллан» Всеволод Нестайко

Читати онлайн твір Всеволода Нестайка «Вітька Магеллан»

A- A+ A A1 A2 A3

Вітька. А що ж…

Степан Аркадійович. До речі, я скоро купую човен. Уже домовився. З каютою. Справжній корабель. Ми зможемо поїхати з тобою в мандрівку по Десні… Хочеш?

Вітька (очі в нього загорілися, знизує плечима). Я знаю?.. А що ж…

Степан Аркадійович. Тільки за умови, що ти… Скажи чесно, це ти сьогодні дзвонив по телефону?

Вітька мовчить. Ховаючись за грибком, підслуховує Нінка.

Степан Аркадійович. Тьотя Емма прекрасно тебе впізнала, так що… Ну скажи, для чого це ти робиш?

Вітька мовчить.

Степан Аркадійович. От для чого? А?.. Даремно це ти робиш… Тьотя Емма хороша людина… Вона… Вона дуже справедлива. Вона завжди каже правду. Вона… вона чесна. Вона ніколи… Вона нікому… Ти її просто не знаєш. Вона добра. Вона дуже добра…

Вітька раптом починає глузливо сміятися.

Степан Аркадійович. Чого ти смієшся?

Вітька сміється дедалі дужче.

Степан Аркадійович. Ну чого ти смієшся?.. Ех ти!.. Я думав… але бачу: тьотя Емма права — ти зіпсований, невихований… Я до тебе по-доброму, а ти…

Вітька (перебиває). Ну й цілуйся з своєю Еммою!.. (Схоплюється й вибігає.)

Затемнення.

З правого боку сцени висвітлюється круглий стіл у квартирі Руденків. За столом сидять мати і класний керівник.

Класний керівник. Сто дев’яносто сім пропущених уроків з двохсот сімдесяти трьох. Ви уявляєте собі, що це значить?! Він у мене стоїть по порушенню всеобучу. Ви уявляєте собі, що це таке?! Це порушення закону. Порушення постанови партії і уряду. За це суворо карають. Дуже суворо!

Мати. Я йому казала. Хіба я не казала?! Та чи в змозі я простежити?! Я весь час у роз’їздах. Я працюю на транспорті…

Класний керівник. Ви зобов’язані щось зробити! Ви розумієте, він тягне назад увесь клас. Та що клас — усю школу! Він темна пляма в нашому колективі, розумієте? Якщо ви хочете знати, через таких-от наша школа має останнє місте в районі.

Мати. Я йому казала: треба вчитись, виконувати завдання, слухатися старших. Вій погоджувався. Але… Я одна… Чоловіка нема. Чоловік мене покинув… ви жінка… Ви повинні розуміти…

Класний керівник. Я розумію…

Мати. Ні, ви не розумієте. Якщо ви… Ви нічого не розумієте!

Класний керівник. Я добре розумію. Я… в мене в самої… особиста драма… Так сталося, що я теж лишилася сама… Не вийшла заміж… Хоч могла… Довго розповідати… Був у моєму житті один чоловік… але… Він не був вільний, розумієте, і… А торік померла Мати, і я лишилась зовсім сама… О! Я прекрасно знаю це почуття… Коли стіни душать, тиснуть… коли кімната як… як склеп… Світ немилий!.. А прийдеш у школу — вони кричать, галасують, по головах ходять… не слухаються, вчаться погано… А директор і завуч вимагають — давай показники. Успішність, поведінка, відвідування…

Мати (зітхає). Я розумію.

Класний керівник. А недавно якісь залізли пізно увечері у дитсадок, порвали подушки, пообливали стіни зеленкою, повиловлювали рибок з акваріумів. Запідозрюють наших учнів.

Мати. Вітя цього не робить.

Класний керівник. Звідки ви знаєте, що він робить і чого він не робить? Хто знає, що вій робить, коли його нема ні в школі, ні дома?

Мати. Я поговорю з ним. Серйозно поговорю. Обіцяю вам!

Класний керівник. Я вас дуже прошу. Без допомоги сім’ї школа нічого не зробить. Я задоволена, шо нарешті зустрілася з вами. До побачення!

Затемнення.

З лівого боку висвітлюється той самий грибок і пісочник дитячого майданчика у дворі багатоповерхового будинку. Під грибком сидять Вітька й Нінка.

Вітька (замріяно). Він заходив у двадцять портів: Констанца… Стамбул… Неаполь… Ліворно… Генуя… Марсель… Барселона… Він шлюзувався в американських Великих Озерах.

Нінка. А… а що таке "шлюзувався"?

Вітька. Проходив шлюзи!.. Сімнадцять разів він перетинав екватор. Сім разів рятував іноземців. Тричі його душили в обіймах Мері, Джоан і Кетті.

Нінка. Га?

Вітька. Моряки називають тайфуни жіночими іменами.

Нінка. А-а…

Вітька. А один раз шлюпка, на якій він ішов по траверзу іноземця, зіграла оверкіль…

Нінка. А… (Хотіла спитать, якусь мить розгублено кліпала очима, потім захоплено.) Ух ти!..

Вітька. І знаєш, у нього є фотографія, де він стоїть в обнімку знаєш з ким? З Юрієм Гагаріним!

Нінка. Ну-у!

Вітька. Точно! Вони відпочивали разом у Криму. Ага! Син Галини Володимирівни особисто був знайомий з Юрієм Гагаріним!'

Нінка. Магеллане, а жінки бувають капітанами далекого плавання?..

Вітька. Бувають. Тільки рідко.

Нінка. Ну й що, що рідко… Бувають же ж. От було б здорово — на одному кораблі…

Вітька. На одному кораблі двох капітанів не буває.

Нінка. Так я можу штурманом. Подумаєш!

Вітька (зітхає). Не візьмуть мене в капітани… Я ж… дальтонік.

Нінка. Ну так що?!

Вітька. Що?! А сигнальні вогні! Якщо поплутати червоний і зелений, такого наробити можна, що…

Нінка. Ну… ну, може, до того часу сигналізацію поміняють. Чи взагалі що-небудь таке придумають… Чи… чи можна ж бути помічником капітана по… по політчастині. Я капітан, ти помічник.

Вітька. Ага!.. Щоб ти мною командувала?!.

Нінка. А я… я буду іноді дозволяти тобі командувати. Коли ніхто не буде бачити.

Вітька. Спасибі тобі в шапочку!

Нінка. А цей… син Галини Володимирівни… коли приїде?

Вітька. Та ніби скоро. Обіцяв мені краба привезти. Тихоокеанського.

Нінка (недовірливо). Ну!

Вітька. Точно. Він мене… поважає. Я, коли був маленький, називав його "мій подруг"… Ти не знаєш, ти тільки торік приїхала. Спитай Галину Володимирівну.

Нінка (замріяно). А ти хорошим капітаном був би… Ти відчайдушний. І сміливий. І… тільки чому ти такий… грубий… От нащо ти з батьком так… Він до тебе по-хорошому, а ти витворяєш… Я ж чула!..

Вітька. Та йди ти!.. Що ти розумієш? І взагалі…

Нінка. Я все-все розумію!.. Мало що вони розлучились. Всяке буває… Нічого тут такого. Але… Моя мама каже, що саме для хлопця дуже потрібен батько, мужчина. Мало що в житті буває. Жінки іноді чисто по-жіночому судять, коли треба по-чоловічому… Я ж знаю. І ти дурний, шо так… з батьком…

Входить мати.

Мати (до Вітьки). Ось ти де!.. Ти чому не був сьогодні у школі?.. Тільки що приходила вчителька.

Вітька (весело). А сьогодні ж перше квітня! Сьогодні можна!

Мати. Перше квітня?! Негідник! Ось тобі перше квітня! (З розмаху дає йому ляпаса.)

Вітька (підхоплюється, стоїть якийсь час, заціпенівши, напружено і разом з тим гордо відкинувши назад голову… після паузи). Я… Я… я тобі прощаю! (Зривається і вибігає.)

Затемнення.

З правого боку сцени висвітлюється стіл, за яким сидить Інструктор райкому комсомолу. Входить Наталка.

Наталка. Я за запрошеннями на вечір дружби Мені сказали, в п’ятій кімнаті. Це до вас?

Інструктор. Так. Сідай, будь ласка. З якої організації?

Наталка. З художньої школи.

Інструктор. Прізвище?

Наталка. Руденко.

Інструктор (різко підводить голову). Ру… Руденко? Наталка?

Наталка. Я-а…

Інструктор. От здорово!.. Так це я з то… з вами говорив тоді по телефону?

Наталка. Здається… Будь ласка, запрошення.

Інструктор. Ні. Раз ми вже зустрілись, я мушу вам дещо сказати.

Наталка. Не треба… Будь ласка!..

Інструктор. Ні! Треба! Знаєте, справа в тому, що іноді через відсутність інформації бувають… трапляються різні… різні непотрібні ускладнення і…

Наталка. Які там ускладнення!.. Ну, не треба. Будь ласка. Нічого не треба, ні інформації, ні ускладнень. Я вас прошу. Ну.

Інструктор. Послухайте, адже те, що я вам скажу, ні до чого вас не зобов’язує. Ви розумієте… просто я вчився з ним в одному класі… Це… це… не зовсім звичайний хлопець. Це… Ще в дев’ятому класі він написав своє перше оповідання. Його читали по радіо. Може, ви навіть чули… Хоча… "Випробування пройшло успішно". Його батько був льотчик-випробувач. Загинув під час випробувань… Сильне оповідання. В десятому класі в нього було вже надруковано чотири оповідання. Школу він закінчив із золотою медаллю. Йому була пряма дорога до університету, на філфак. А він навіть не захотів поступати. Пішов працювати на завод, а потім пішов в армію. А коли повернувся з армії, пішов працювати в таксі. Зараз він заочно вчиться на філфаці. І не збирається переходити на стаціонар. Хоча… Йому було б, звичайно, легше… Але він правий. Щоб писати, передусім треба знати життя, а не загальне мовознавство. Він збирає зараз матеріал для роману про сучасну робітничу молодь. І він його напише, от побачите!

Наталка. Буду дуже рада. Дякую за цінну інформацію. Ви думаєте, це змінило моє ставлення до вашого друга? Думаєте, якби він був звичайним таксистом, він справив би на мене менше враження? Помиляєтесь. На вулиці я не знайомлюсь навіть з майбутніми письменниками.

(Продовження на наступній сторінці)