А жандарм з Артемом вже зчепилися. Возяться на містку. Ось Артем різко вирвав руки, розмахнувся ... Бац жандарма в груди. Жандарм — лясь! Шубовсь!
Ого-го! Бризки злетіли аж до неба, не те що від мого весла! Мить — і вже з води стирчать тільки чоботи жандарма. А Артема й слід прохолов. Завирувала вода ... Зирк — виринула голова жандарма. Без кашкета, волоссям очі заліпило, з носу тече, звідусюди тече, вуса як у моржа, з рота вода фонтаном, на півтора метра. Ух ти! Здорово грає!
— Та радійте ж, радійте! — Почувся відразу з плоту відчайдушний крик режисера.
Ми здригнулися, перезирнулися розгублено, підвелися ... У мене не було дзеркала, і я не бачив свого обличчя, але у Вальки, у Яви і у Будки обличчя були, прямо кажучи, дурнуваті. Очі вирячив, роти роззявити, викривлені. Це була, звичайно, не радість. Це було бог знає що.
— Стоп! — Закричав режисер. Десь щось клацнуло. Бурчання тонвагена стихло. — Ви що, заснули? Хто за вас грати буде? Я? Ви ж в одному кадрі з жандармом. Жандарм падає ... Наплив трансфокатора — ви радієте ... Я ж попереджав. Зіпсували мені перший дубль. І жандарму потрібно переодягатися. Бачите, що накоїли.
Ми сиділи як побиті. Ми так захопилися грою жандарма, що пропустили момент, коли нам потрібно було радіти. Ну що ви хочете! Це ж все-таки наша перша в житті зйомка! Що ж ми вам відразу станемо як Аркадій Райкін?!
Жандарм виліз із води, посварився нам кулаком, але без злості, усміхаючись. Ще й підморгнув. І пішов за тонваген переодягатися.
— Підвели ми їх! Давайте хоч зараз добре обрадуємося, — зашепотів з корми Ява.
— Ага!
— Ну да!
— Звичайно, — підтакнув ми всі троє.
Поки жандарм перевдягався, я накопичував у собі радість. Сидів і згадував все найкраще, що було в моєму житті: і як мені нові футбольні бутси купили, і як я на баштані найбільший кавун стягнув, і як мій ворог відмінник Карафолька двійку з фізкультури схопив ... Я спіймав на собі Явін погляд. Він дивився на мене з єхидною посмішкою. Я здогадуюся, що він згадує! Він згадує, напевно, як я пірнав при всіх з дерева, зачепився трусами за сучок, роздер їх і летів у воду голий ... Ну добре, нехай згадує, мені для мистецтва не шкода! Аби тільки зйомку не зривав!
— У, гад, жандарм Європи, так тобі і треба! .. Хі-хі-хі! — Це шепоче про себе поряд зі мною Будка — настроює себе, готується.
Мені не видно і не чутно, як готується Валька, але я впевнений, що вона теж готується. Ух ми зараз дамо! Ух ми зараз обрадуємося!
Через тонвагена вийшов жандарм у новому сухенький мундирі — наче й не падав у воду.
І ось знову вони стоять з Артемом на містку.
— Увага! .. Починаємо ... Мотор! — Кричить режисер. І знову підбігає хлопець у береті, клацає своїм "шлагбаумом" і вигукує:
— "Артем" ... Двісті дев'яносто сьомий ... Дубль другий ... Бурчить тонваген. Борються жандарм з Артемом. Бац! .. Лясь! .. Шубовсь! .. Жандарм у воді ... Ми підхоплюватися.
— Стоп! — Кричить режисер.
Тю-у-у ... Пропав такий заряд.
Виявляється, Артем, тікаючи, посковзнувся і впав. Він був ще в кадрі. А Артем — герой і не повинен падати. Герої не падають. У кіно падають тільки негативні персонажі.
Винуватий Артем бубонів:
— Звичайно ... накидати тут якихось кавунових кірок ... І канатоходець посковзнеться ...
Режисер хмуриться і мовчить. Головних героїв фільму режисери не лають. Режисери лають лише статистів.
Жандарм вилазить з води, загрожує кулаком Артему, але вже не усміхається і не підморгує. Йде за тонваген переодягатися.
І ось знову:
— Увага! .. Починаємо ... Мотор! Клац! — "Шлагбаум".
— "Артем" ... Двісті дев'яносто сьомий ... Дубль третій ...... Бац! Лясь!
Шубовсь!
— Ура! Га-га-га! Го-го-го! — Як Скажені, по-справжньому радіємо ми, радіємо не стільки "за ролі", скільки тому, що нарешті нас знімають. Бачимо, режисер посміхається, киває нам, задоволений. Ну, все!
— Стоп! — Кричить раптом оператор. — Не годиться! Гілка закриває дівчинку ...
Ось ще! .. Ми вороже дивимося на Вальку, ніби вона винна, що її закриває якась гілка.
— Зрубати гілку! .. Негайно. Що за свинство! Не можуть підготувати зйомку! Зриваєте мені роботу! Чорт ті що робиться на цій студії! — Кричить режисер невідомо на кого.
Ми сидимо, гордо поглядаючи навколо. Ми не винні. Ми добре зіграли. Режисер нам кивав і усміхався. І правда свинство, що цей дубль зіпсовано. Виходить, дарма ми раділи.
Жандарм вилазить з води, ні на кого кулаком не погрожує, але про себе щось бурмоче — видно, лається ... Що ж, ми його розуміємо. Падати у воду не легше, ніж радіти.
— Увага! .. Почали ... Мотор! ..
"Шлагбаум".
Клац!
— "Артем" ... Двісті дев'яносто сьомий ... Дубль четвертий ...
Бац! Лясь! Шубовсь!
— Га-га-га! Урра! Го-го-го! .. І-і-і! ..
— Стоп! Ще раз! Жандарм недостатньо виразний. Будеш тут виразним — четвертий раз в воду шльопати! ..
— Увага! .. Почали ... Мотор! ..
"Шлагбаум".
Клац!
— "Артем" ... Двісті дев'яносто сьомий ... Дубль п'ятий ... Бац! Лясь! Шубовсь!
— Стоп!
У жандарма відклеївся один вус ... А що ж ви хочете! Таких випробувань справжні вуса не витримають, не те що приклеєні.
Йде за тонваген мокрий жандарм. Виходить через тонвагена сухий жандарм.
— Увага! .. Почали ... Мотор! ..
"Шлагбаум".
Клац!
— "Артем" ... Двісті дев'яносто сьомий ... Дубль шостий ... Бац! Лясь! Шубовсь!
— Га-га! .. Го-го! Ох-ох-о! .. Хі-хі! .. — Намагаємося ми.
— Стоп! Молодці! Нарешті. Здається, тепер все! Порядок! — Задоволено говорить режисер. (Ми розпливається в радісній усмішці.) І раптом він застигає, вирячивши очі: — Що це?! На руці?!
Я не розумію, що це до мене ставиться, і якийсь час ще радісно посміхаюся. Будка штовхає мене в бік. Я дивлюся на свою руку і все розумію ...
— Ча-си ... — бурмочу я.
— Що-о?! Вбивця! Де ти бачив, щоб діти бідняків до революції носили годинники! Ну! Зарубав мені всі дублі. Ну! — Якимось плаксивим голосом кричав режисер, потім підніс до губ рупор і вже звичайним своїм голосом закричав: — Всі залишаються на місцях! Перезйомка! Перезйомка! — А потім плаксиво мені:
— Знімай негайно годинник і віддай на берег! Негайно!
У мене відразу заніміло всередині, я опустив голову і сказав:
— Не віддам!
— А?! Що?! — Не повірив своїм вухам режисер.
— Не віддам ... Це не мій годинник ... Вони вже раз пропадали. А я їх сьогодні господареві віддати повинен.
— Так що ж, ти мені всю зйомку зіпсувати хочеш?!
— Якщо так, я краще зніматися не буду. Я на берег піду.
Мокрий жандарм, що стояв по пояс у воді недалеко від нас і чув усю розмову, сказав:
— Ну давай уже мені ці нещасні годинник ...
— Ого ... Які швидкі! — Кажу я і ховаю руку з годинником за спину, наче жандарм хоче їх силою відібрати.
— Не довіряєш? — Усміхається жандарм.
Я мовчу. — І раптом жандарм тихо так, тихо каже:
— А я тобі на пляжі довірив ... Не побоявся ...
Ніби мене палицею по спині трахнули — рвонувся я і рота роззявив.
— Що-о?
— Не впізнаєш? — Посміхається жандарм.
Я вдивляюся, вдивляюся, вдивляюся ... Ні, не може бути. Не схожий адже зовсім. Обернувся я до Яви — він тільки плечима знизує; теж не дізнається.
Дивиться жандарм навколо, когось очима шукаючи, зупинився поглядом на Людмилі Василівні у білому халаті, кулаком їй погрозив — його улюблений жест — і крикнув:
— У-у ... розмальовану мене так, що хлопці власного годинника повернути не хочуть.
Бачу — всі кругом сміються: і Людмила Василівна, і режисер, і оператор, і все-все, хто на озері. І Валька, бачу, сміється, і Будка, і Ява вже рот розтягує. Значить, це він! .. Він, наш незнайомець з тринадцятої квартири!
Ну, я й сам почав посміхатися, а потім і кажу:
— А чому ж ви такий ... Сказали: "цар, цар ..." — а насправді звичайний жандарм. А ми, дурні, по всьому Києву царя шукали.
Ще пущі засміялися всі.
— Все правильно, — сказав жандарм-незнайомець. — Що стосується царя — ніякої з вашого боку помилки немає. Царя я таки граю. У цьому ж самому фільмі. І царя, і жандарма — дві ролі. Це ось Євген Михайлович так задумав. А взагалі вибачте, дорогі, що я вам стільки клопоту задав своїм годинником. Повірте, зовсім не хотів ... Дуже я тоді поспішав ... На репетицію. Мені Максим Валер'янович розповів про ваші переживання ... Чого ж ви не здогадались зайти в міліцію пляжу? Я ж туди спеціально забіг — попередив і адресу свій залишив ... — Ну вистачить, вистачить ... — посміхаючись, перебив його режисер. — Потім поговорите. У вас то добре скінчилося, а ось у мене ... Біжіть перевдягайтеся. Перезйомка! І все через вашого годинника.
(Продовження на наступній сторінці)