«Пошились у дурні» Марко Кропивницький — страница 3

Читати онлайн шутку-оперету Марка Кропивницького «Пошились у дурні»

A

    Дранко. А я вам кажу: не вірте! От за Василя, то голову покладу під кувадло! Як тільки котра з дівчат навернеться до кузні, то він зараз розігріє жигало та так у вічі й штрика!

    Кукса. Не вірте!

    Дранко. Розказуйте!

    Кукса. Не вірте, кажу вам!

    Дранко. Говоріть собі!

    Кукса. Ох-хо-хо! Так за що ж, за що ж на мою голову звалилось таке горе? Воно, мов на пшоно, потовкло мою душу, мов на крупчатку, подерло моє серце!

    Дранко. Нехай би там дерло, то пусте діло!.. А тут мов обценьками здавило тебе і ріже тобі душу, як крицю тупий терпуг!..

    Кукса (співа).

    За що ти, боже,

    Струїв мій вік?

    Дранко.

    Безщасний на світі

    Я чоловік!

    Кукса.

    Ой чи вже ж мені щохвилі

    Клопіт той тримати?

    Дранко.

    Чи вже ж мені супокою

    І хвилі не мати?

    Кукса і Дранко (разом).

    О-о-о-о-о-о!..

    Згляньсь надо мною!

    Дай хоч хвилину

    В день супокою!

    Дранко.

    Ой чи думав ти, Степане,

    Що така біда настане?

    Кукса.

    Чи гадав вже ти, Максиме,

    Що така біда настигне?..

    Дранко.

    Хоч повісся,

    Хоч вдавися!

    Кукса.

    Хоч здурій

    Або ж сказися!

    Кукса і Дранко (разом).

    Або сядь, мовчи та диш,

    От тобі, Гандзю, книш!

    Кукса.

    Коли б знав те лихо,

    То зроду б не женивсь!

    Дранко.

    Коли б гадав горе,

    Краще б удавивсь!

    Кукса.

    Як п'ять дочок мати,

    То краще здуріти!

    Дранко.

    Ні, з сьома дочками

    Віку не дожити!

    Дранко і Кукса (разом).

    Ох-ох-ох-ох-ох-ох-ох,

    Безщасна доле!

    Яке я терплю

    Тяжкеє горе!

    Дранко.

    Ой чи думав ти, Степане? "' т. д.

    Кукса.

    Чи гадав же ти, Максиме? і т. д.

    Єсть же в світі люди,

    Що горя не мають.

    Дранко.

    Замість сьома дочок,

    Одну собі мають.

    Інший одну має,

    Та й ту проклинає.

    Кукса.

    Ох, правда, сусіде,

    Що і так буває.

    Дранко.

    Дранко і Кукса (разом).

    Ох-ох-ох-ох,

    Згляньсь надо мною,

    Дай хоч хвилину

    В день супокою.

    Дранко.

    Ой чи думав і т. д.

    З дворів чути регіт.

    Ій-богу, вже Горпина викрадається кудись! Де б мені дубину зачепити? Постривай же, я тобі дам печериці! (Витяга з тину кілок і біжить в подвір'я).

    Кукса. Піти ще у млин, чи не засну хоч трохи?.. Та, може, заспокоюсь.

    Антон (постерігши його, кричить на Оришку). Убирайся, убирайся з млина, нічого тобі тут засиджуватись!

    Кукса. Ай, молодець Антон! (До Оришки). Поцілуй його, Оришко, то він зараз подобріша! (Регоче).

    Антон. Як ви, хазяїн, отак будете повчати її, то я й рощоту попросю!

    Кукса сміючись пішов у млин.

    Кукса (тихо). Та то я нарочито…

    ЯВА 6

    Оришка виходить усміхаючись.

    Оришка. Ну, та й не хитрий же Антон? Як достомітно удає з себе сердитого, ніби й справді ненавидить мене… А вже як він мене любе, як кохає, то й не знаю, чи зможе який інший парубок кохати так дівку! І цілує, і пригортає, і щебече!.. І так же то любо тоді стане на серцеві та весело! (Співи).

    Любий Антоне,

    Мій ти соколе,

    Ти ж мій коханий,

    Ти ж мій жаданий!

    Як мені любо

    Вкупці з тобою!

    Не зрадь же мене,

    Мій ти соболю!

    Моя ти думко,

    Мій ти кришталю,

    Тебе ж, серденько,

    Щиро кохаю.

    Як мені любо і т. д.

    (Пішла в хату).

    ЯВА 7

    Дранко і Горпина.

    Горпина (ідучи через кін). Я ж вам кажу, що зараз вернусь!

    Дранко. А я тобі кажу: вернись! Вернись зараз мені, бо ноги поперебиваю!

    Горпина. А я вам кажу: не вернусь-таки. (Пішла)

    Дранко. Ах ти ж анахтема! (Кидає вслід їй палицю і попади в Скакунця).

    ЯВА 8

    Дранко і Скакунець.

    Скакунець (підняв палку). Ну що ж, як оцей документ та представлю я до особи мирового судді?

    Дранко. Вибачайте, то я ненароком!

    Скакунець. Що мені з вашого "вибачайте"? Ви моїй особі могли оцією особой ноги поперебивать.

    Дранко. Вибачайте, будь ласка!

    Скакунець. Знов "вибачайте"! Чудний народ!

    Дранко. А чого ж вам ще?

    Скакунець. Не доводя до особи мирового судді, предлагаю вашій особі заплатить моїй особі руб серебра. На це вам даю строку три дні. Це одна стаття. А другий параграф: маю до вас листа з города.

    Дранко. Листа? Давайте мерщій! (Убік). Певно, від Лахтійона Хведоровича з города! Може, про що цікаве пише?

    Скакунець (гука в двір Кукси). А хто там є живий? Скажіть хазяїнові, що маю до нього лист з города!

    ЯВА 9

    Кукса хутко виходить з млина.

    Кукса. Кажете, листа до мене принесли? (Убік). Певно, хтось з приятелів чи не жениха рає?..

    Дранко. Давайте ж мерщій, бо мені ніколи!

    Писар. Ніколи не треба хапатись! Хто хапається, той тільки діло псує, так і в псалтирі показано: хто спішить, той людей смішить… Так-то, приятелі мої любенії і милостиві государі.

    Кукса. Пожалуйста, мерщій давайте!

    Писар. Що?

    Кукса. Та лист же!

    Писар. Який?

    Дранко. А, які-бо ви! Тут повна голова клопоту!..

    Кукса. Аж гуде в голові, як у млині, від того клопоту…

    Писар. Слухайте сюди, я вам розкажу одну причту. Їхав один чоловік через вузенький місток, а йому назустріч полупанок. "Звертай!" — кричить полупанок. Той мовчить. "Звертай!" — кричить удруге. Той таки мовчить. Полупанок баче, що неперевага, вже промовив стиха: "Будь ласка, зверни, чоловіче добрий". А чоловік тоді і одмовив: "А де ж ваше здрастуйте?.."

    Кукса і Дранко. Хіба ж ми з вами не здрастувались?

    Писар. По справці оказується, що ні!

    Дранко (простяга руку). То здрастуйте!

    Кукса (тож). Моє поштеніє!

    Писар (стиска руки). Доброго здоров'ячка! Як ви собі поживаєте?

    Дранко. Та так, поманеньку!

    Кукса. Полегеньку: то скоком, то боком!

    Писар. Ну, слава богу! Що ж у вас тут нового?

    Дранко і Кукса. О, вже знов почали! Та мерщій-бо!..

    Писар. Чого це ви до мене прилипаєте?

    Дранко і Кукса. Та де ж листи?

    Писар. Листи? Листи там, де їм слід бути,— на дереві!

    Дранко. Та ні, листи ті, письма?

    Кукса. Те, що чорнилом по бумазі…

    Писар. А, письма? У волості!

    Дранко. То так би й казали зразу! (До Кукси). Побіжимо, сусіде?

    Кукса. А що ж, пошкунделяємо.

    Писар. Волость замкнена.

    Дранко і Кукса. А в кого ж ключ?

    Писар. У кого належить йому по закону бути. Закон показує: "Печать у старшини, бляха у соцького, книга у зборщика, а ключ у писаря!" Писар єсть ключ до всяких ділов!..

    Дранко і Кукса. Так одімкніть!

    Писар. Одімкнуть не штука, коли б не заржавів…

    Дранко. Лоєм помастіть…

    Кукса. Або олинавтом…

    Писар. Не безпокойтесь! Я всі свої арихметики і без вас понімаю!

    Дранко і Кукса. Ну?

    Писар. Не нукайте, не повезе… А як засіпаєте, то ще й хвицать почне!

    Дранко і Кукса. Морока з вами — та й годі!

    Писар. Скажіть мені, любезнійші мої приятелі і милостиві государі: як ви збираєтесь куди їхать, чи ви годуєте коней?

    Дранко. Хто ж цього не зна?

    Кукса. Не погодувавши, не поїдеш!

    Писар. І оброку даєте?

    Дранко. Як не даси вівса, не побіжать!

    Кукса. Що й казать, з двору не рушать, пристануть.

    Писар. Стало бить, їхати: тпру?

    Дранко і Кукса. А так, так: тпру!

    Писар. От вам і вся політика! Розумно вам?

    Дранко і Кукса. Ні!

    Писар. Так слухайте ж, я вам розтовкую усе по пунктах і по параграфах:

    Как без політики жити

    На цім химернім світі?

    Чи викрешеш з кременю.

    Вогню без кресала?

    Чи солодко їсться

    Борщ голий без сала?

    А коли до смаку

    Пампушки без часнику,

    Без олії галушки

    Або риба без юшки?

    Не знаю, панове,

    Как на ваші зуби,

    А я від тії страви

    Одвертаю губи!

    Кожний писар споконвік —

    Політичний чоловік:

    Нельзя йому слова свої

    На вітер пускати,

    За все він повинен

    Гребувати плати…

    Бо волосний писар,

    Што в слюсарні слісар,

    Што у плузі чересло

    Або в човні те весло.

    Не знаю, панове,

    Як вам це здається?

    Я. ж маракую,

    Што скрізь так ведеться!

    Тепер візьмем кого з селян,

    Не з грошовитих, а з бідних мирян:

    Чи знайдеться хоч один

    Такий вже не ласий,

    Щоб йому перед Різдвом

    Не снились ковбаси,

    А у піст тарань, чахонь,

    Оселедець часом,

    Після ж чарки, на похмілля,

    Хрін та редька з квасом?..

    Не знаю, панове,

    Што частіш вам сниться,

    А што тій бідноті,

    То щоніч М'ясниці!..

    От грошовитий — то інша стаття,

    Тих безпечніше повсякчас життя:

    Не потіє, не хворіє,

    Карбованці ліче,

    Усіх гонить, зневажає

    І всім дулі тиче!

    Люди всі йому мовчать,

    Доки грошики бряжчать!..

    І довіку, добрі люди,

    (Продовження на наступній сторінці)