«Перед волею» Марко Кропивницький

Читати онлайн драму Марка Кропивницького «Перед волею»

A- A+ A A1 A2 A3

Драма в 5 діях
ЛИЦЕДІЇ
Аристарх Рафаїлович Підгайний, багатий поміщик.
Орися, його дочка, панна.
Шкорупський, поміщик, старий пан.
Пані Шкорупська, його жінка.
Дерев’янка, бідний поміщик.
Гордецька, поміщиця.
Буба, Кіка — дочки, панни.
Помпеєнко, старий пан. багатий поміщик.
Його син, юнкер.
Головацька, поміщиця.
Син її, хлопець 10 років.
М а к а р ю к, на милиці, бідний поміщик.
Перепічка, пан, багатенький поміщик.
З а в о й к о, поміщик.
1-й студент
2-й студент.
Панич.
Панна.
1-й підпанок.
2-й підпанок.
Становий пристав.
Діброва Петро Петрович, капельмейстер.
Юрко, скрипач, молодий хлопець.
Буфетчик Варфоломей,
отаман Д о с я,
горнична Нянька
Софія
Прохор
Баба Репиха
Я ш к а, башмачник
П о т а п
Селифон
Мокрина
Федько, хлопець
Палажка
1-й і 2-й чоловіки
Василииса, кріпосна Перепічки.
кріпаки Підгайного.
Василь, Семен, Остап — бродяги.
1-й і 2-й перевожчики.
Писар.
Десятник.
Пани, поромщики, кучери, музики, слуги і народ.
Діється в 1860 і 1861 роках.

 

ДІЯ ПЕРША

Після обіду. Зало. Столи покриті скатерками, скрізь посуда, пляшки, ножі, вилки, чарки, стакани. З правого боку фортепіано, біля нього пюпітр. Обстанова багата і розкішна.

ЯВА 1

Селифон, Потап, Дося і другі слуги збирають посуду з столів, скатерки, пляшки і інше.

Селифон. Ну й сила гостей сьогодня до нас з'їхалось!

Дося. Ще тільки це панночка наша приїхали з учення, і вже такий бенкет, а що ж то буде, як заміж видаватимуть?

Селифон. Справжніх панів сиділо за столом, мабуть, не менш як на півсотні, а що полупанків та підпанків...

Дося. Однієї птиці попорізано, аж страшно вимовить!.. (Понесла ложки і вилки.)

Потап. Циплят мало не сотню перевели, десятка зо два каплунів, гиндиків.

Селифон. А поросят хіба мало?

Потап. Троє телят, п'ятеро ягнят,

Селифон. А скілько горілки випито та вин усяких? Шампанського, мабуть, пляшок десятка зо два... Бухветчик одних недопитків позливав пляшок з чотири!..

Потап. Мені на шампанськоє так хоч і наплювать, а от до солодкого їства то раз у раз так і верне мені рота: здається, коли б моя воля, то і вдень і вночі тілько одне солодке і їв би, тілько солодким і годувався б.

Селифон. А в мене гостець солодкого зовсім не прийма: як з'їм хоч шматочок меду, зараз і губи пухнуть, і ніс набряка.

Потап. Кому ти оце патякаєш? Хто позавчора у кладовій варення тріскав, що аж за вухами лящало?..

Селифон. Так то ж варення, а я тобі кажу про мед...

Потап (дражнить його). "Про мед"!.. Бачив я, як ти і мед тріскав...

Сели фон. Сьогодня бухветчик знов украв три срібних ложки.

Потап. Та ну?

Селифон. Передав жінці, а та вже потирила їх додому. Потап. Силу він перекрав панського добра! Селифон. Щоразу, як тілько зійдуться гості на обід чи на бал, він зараз що-небудь і підцупе... От ми з тобою так дурні!.. Потап. Чого дурні?.. І ми навчимось колись...

ЯВА 2 Ті ж і два підпанки.

1-й підпанок (гука). Гей, подай вогню!

Селифон подає сірничок. ч

2-й підпанок. І мені!

Закурюють.

1-й підпанок. А ловкі у Підгайного цигари! 2-й підпанок. У Помпеєнка кращі. 1-й підпанок. Ми з тобою сьогодня ні разу і не чокнулись!

2-й підпанок. Невже? Так давай чокнемся!

Наливають вино і чокаються.

1-й підпанок (п'є). Яке це вино?

2-й підпанок. Та що там розбирать, не однаково хіба?

П'ють.

1-й підпанок. Чуєш? Підходжу я сьогодня до пикатого Шкорупського та й кажу: "Дозвольте з вами чокнутись?" А він зареготав згорда та й каже: "Хоч і не треба!" Ну, постривай же. Будеш ти прохати, щоб я тебе на виборах піддер* жав... Я ж тебе піддержу: замість одного — два чорняка покладу!..

2-й підпанок. А я маю зуба на самого пана хазяїна. Ти бачив, як він мене привітав? 1-й підпанок. Ні, а як?

2-й підпанок. "Либонь,— каже,— я вас уперше бачу?.." Чи чуєш, він мене уперше бачить!.. І торік був у нього на полюванні, і позаторік на Великдень, і ще давніш на Різдво... А він мене уперше бачить!.. По загряницях щогода гасає, так вже він нашого брата недобача, велике цабе!.. Ну, постривай, я тобі колись зіб'ю пиху!.. Чваниться тим, що жінчине добро мотає!

1-й підпанок. Я з ним сьогодня і зовсім не привітався, нехай буде вдячний мені за те, що я приїхав до нього.

2-й підпанок. А знаєш, що я тобі скажу? Що не говори, а дочка у нього гарненька.

1-й підпанок. Що, коли б ти був трохи молодший?.. 2-й підпанок. Коли б же то, вона б моїх рук не минула! 1-й підпанок. Невже?

2-й підпанок. Вір мені!.. (Зітхнув.) Давай з досади вип'єм.

1-й підпанок. Давай!

Випивають.

2-й підпанок. Якби мені хоч п'ять год з плечей!.. Одначе я більш сюди ані ногою — калачем мене не заманить! Він мене уперше бачить!..

1-й підпанок. А як попросить приїздить?

2-й підпанок. Хіба що попросить. Ти куди звідси?

1-й підпанок. До Малишевських, там завтра панна Пазя іменинниця. А ти куди?

2-й підпанок. А я до Радишевських, сьогодня там панахида.

1-й підпанок. Післязавтра у Назарових крестини.

2-й підпанок. Прохали?

1-й підпанок. Ні.

2-й підпанок. Поїдеш?

1-й підпанок. Поїду. Бува, як не поїду, щоб не розгнівались.

2-й підпанок. Так ми там, мабуть, зустрінемось. Поїду і я, мабуть, до Малишевських, там сьогодня буде венгерське, а у Радишевських на вина скуповато.

1-й підпанок. Хіба? Та і я краще до Малишевських.

Побігли.

Потап. Що то воля.

С е л и ф о н. Та ще й панська: куди скортіло, туди й поїхав.

ЯВА з

Ті ж і буфетчик.

Буфетчик. Вий досі бабляєтесь біля посуди, все з розказнями, а діла хоч і не питай; а бухветчик подавай за вас одвіт. Ножі та вилки і досі не вичищені, самуварі і досі не настановлені, а хто винен — бухветчик! Сьогодня із столу аж три срібних ложки украдено; звичайно, що це підцупила ота голота — підпанки, котра не має свого притулку та тілько вештається по панах та підцуплює усячину... Там пообіда, там повечеря... Треба буде панові доложить про ложки, а то ще подумають на кого з нас... Ну ж, воловодьтесь шпарчій!..

Успієте відлежати боки, як пан у загряницю поїдуть!.. Хто оту пляшку вже спорожнив, адже вона повна була?

Селифон. Тут зараз прибігло двоє полупанків, ось ті... Як-бо їх? Перченко та Репченко. Випили та й майнули!..

Буфетчик. Ну і в'їлися ж мені оті полупанки, не то що все повипивають, а й повилизують!..

Потап і Селифон пішли з посудою.

Була повнісінька пляшка, як вже з-за столу повставали, а тепер тілько на денці.

Селифон (ввіходе і бере знов посуду). Чи пан до Різдва виїдуть у загряницю, чи після Різдва?

Буфетчик. А тобі що?

Селифон. Та я про Соньку хотів спитати, чи й її візьмуть з собою, як торік Дуньку?

Буфетчик. Яка вона тобі Сонька, яка? Сохвія Миколаєвна, а не Сонька. Сонька! Коли пан її приблизили до себе, так вже вона тобі стала не Сонькою, а Сохвією Миколаєвною,— розумієш? Тебе приблизять, і ти будеш не Селихвоном, а... Як твого батька звуть?

Селифон. Данилом.

Буфетчик. Стало бить, тебе величатимуть тоді Селихвоном Даниловичем. Бува часто так, що іноді і сам чоловік не вгада, чим він завтра буде. Примером, сьогодня заснув Гришкою чи Ванькою, а завтра прокинувся Григорієм Васильовичем або ж Іваном Семеновичем!..

Селифон (ідучи). Хотів би я завтра прокинутись Даниловичем.

Буфетчик (сам). Не ті вже часи настають, не ті, як колись. Перш пани пили вино так, що більш половини його зоставалось у стаканах та чарках, а тепер... От і поживляйсь тепер з недопитків. (Пішов.)

ЯВА 4

Два студенти проходять.

1-й студент. Куди ти мене завіз? Я тебе питаю, куди це ти мене завіз?

2-й студент. А хіба що?

1-й студент. Це якась дика, варварська сторона!.. Тут не люде живуть, а людоїди, звіряки!..

2-й студент. Правда, що цей куток можна сміливо назвать Медвежачим, сюди ще не скоро досягне промінь світа. Зате ж тут панночки які гарненькі, чудо!

1-й студент. Бабій ти, й більш нічого!.. Ні, я сюди більш ні ногою; тут привселюдно б'ють людину по морді, кров спускають!.. Отой, що на милиці, панок — Макарюк, він ударив свого лакея так, що той кров'ю умився... Я не знаю, як не кинувся на нього... Це варварство, інквізиція!..

2-й студент. Ти городянин, і тебе дивують сільські відносини, а ми до того призвичаїлись.

1-й студент. Я не хочу призвичаюватись, не хочу тут далі зоставатись, я задихаюсь в цій атмосфері!.. їдем мерщій звідси!.. Будь проклято і село, коли в ньому таке звірство коїться!..

Хутко ідуть.

2-й студент. Ходім попрощаємось.

1-й с т у д е н т. Не піду, нема мені з ким тут прощатись!

Пішли.

ЯВА 5 Дося і буфетчик.

Д о с я. Дивіться, дядю, яку стрічку подарувала мені панночка.

Буфетчик. А ти ж поцілувала їх у ручку? Дося. Авжеж.

Буфетчик. Вумниця.

Дося. Вони не давали руки, а я таки поцілувала!

Буфетчик. Двічі вумниця! Іменно: не дає, а ти наважай-ся поцілувати і таки неодмінно поцілуй. Вумниця! Бачила, як я раз у раз панові цілую ручку, а потім у плече? Вумниця, по дядькові пішла.

Дося. Я ж так, як і ви.

(Продовження на наступній сторінці)