Ш л ь о м а. Побей мене в душу, Господь! Ваші папаші, та оні так аважалі маєво папоньку, што дай, Бог, мінє такечки!.. Моего папоньку школькі разов хотєлі брать ув пашесії імєнію у вашіво папашу, ну толькі этот шарлатан, халамиднік Прокошкі!..
Смородина. Замолчи!.. Я не хочу тебя больше слушать.
Ш л ь о м а. Я молчу!.. Я молчу, но толькі я должен говоріть. Когда этот паскудник, хамула, он із мене кров смокчить, то зачіво я не могу із него кров смокчить, га?
ЯВА 10
Ті ж, Шклянка з щотами і Гершко з бокових дверей.
ЦІ л ь о м а. А, Прокопій Демидович, как вашево здоровлі? Шклянка. А тобі навіщо? Шльома. Ну, жвесно!..
Гершко. Прокопій Демидович ушьо шуткують!..
Смородина. Ну-с, господа покупатели!
Шльома і Гершко. Что таково?
Смородина. Да вот относительно мебели?
Гершко. "Относительно мебели"? Шльомі, ти віділ относітєльно мебалі?
Смородина. Я продаю всю мебель, что здесь и там, в тех комнатах, кроме вот того комода.
Шльома. А почему кромі вот того камоди?
Смородина. Он подарен мной.
Шльома. Слішіш, Гершкі: "Он подарен мной!" Хороший камод!
Гершко. Хороший камод!
Смородина. Затем картины, драпри, зеркала-Гер ш к о. Шльомі, слишіш? Они продають картіни, драпрі, зеркала...
Шльома. А камода не продають. Гершко. Оні говбрать: "Он подарен мною". Шльома. Превосходного камод!..
Гершко. Што-нібудь особеннаво!.. А Прокопій Демидович не купують мебаль, картіни, зеркала?
Шклянка. Вони мені без надобності.
Гершко (до Смородини). Ви позволяйте обсматрівать мебаль, картіни, драпрі, зеркала?..
. Смородина. Ты уж раз осматривал. Ну, осмотри еще. (Показує рукою у другу кімнату.)
Гершко. А тот камод не продаете?
Шльома. Отлічнаго камод!.. Ето што-нібудь особеннаво.
Гершко. Ну, они говбрать: "Он подарен мною".
Гершко і Смородина о дійшли у бокові двері.
Шльома. Прокоп Демидович!.. Би не будете нам мішать куповать?
Шклянка. Відчепись ти від мене! На бісового батька мені ті небулі?
Шльома. Я знаю, ви благородново человек. Я вшегда гавару: нема у нас у вшя акружності таково благородново, як Прокоп Демидович!..
Шклянка. Справді?
Шльома. Не верите? Как цесний человек!..
Шклянка. Ія скрізь тобою хвастаюсь, кажу, нема у нас на всю округу такого, як Шльома Каплан, мошелника.
Шльома. Вше ви шуткуєте, хай будете здорові.
Шклянка. Та шуткую ж. Чуєш ти, чортів свате! Ви Рахваїлові великої ціни не давайте за небулі. Ти придивись до них гарненько; хоч вони і червоного дерева або горіхового...
Шльома. Уй, червоново, не может быть? (Обгляда крісло.) Побєй мінє в душі, Господь, ето антик!..
Шклянка. Який антик?.. Дешевше купите — більший бариш матимете. Тут як дізнається Макущенко та прибіжить...
Шльома. Уй, нехай він краще не прибіжить!.. Его граби-тельник, халамидник!..
Шклянка. Рахваїл прохав, щоб я .за ним послав. Шльома. Ну, і што же?
Ш к л я н к а. Та ще не посилав, а мабуть, оце зараз пошлю. Шльома. Не треба!.. Зачіво етот шарлатан?.. Наш мага-рич, понімаєте?
Шклянка. Ну, гаразд.
Ш л ь о м а. Ви високоблагородний человек! Благодару вам за вашіво хорошово слова!..
ЯВА 11
Ті ж, Смородина і Гершко.
Г е р ш к о. Ужасно жарко. Можна піть віно? Смородина. Пей!
Гершко. Хорошево віно! Я люблю хорошево віно. Шльомі, ти нє піл етава віно? Попробуй, какова хорошіво віно...
Налива йому, Шльома підходе і п'є вино; обоє починають джерготать, іноді чутно фрази: "Антик". "їх бін аїд", "Халамидник", "Шволоц", "Ето што-
нібудь особенного"...
Шклянка (до Смородини). Гляньте, як змовляються.
Смородина. Ну-с, господа торговцы? Гершко. Ша, Шльомі! Што таково? Шльома. Ша, Гершкі! Што таково? Смородина. Да относительно мебели?
ГерШКО. ОТНОСІТЄЛЬНО МебулІ? ШЛЬОМІ, ТІ ІСЦО Н€ віділ
у та комнаті относительно мебулі? їді, обсматрівай! Га? Ужасно жарко!.. (П'є вино.)
Шльома. Как жаль, что тот камод, та он не прода-йотск.
Гершко. Они ж говбрать: "Он подарен мной!" Смородина. Не лучше ли будет, если мы устроим нечто вроде домашнего аукциона? Гершко. І хорошіво дела.
Шльома. Хто больше? Отлічнаво комерція! Хочу обсма-трівать мебуль, картіни, драпрі... (Пішов у другу кімнату.) Гершко. Ужасно жарко! (П'є вино.) Смородина. Эй, Степка!
Входить Стьопка.
Позови там еще кого-нибудь, и выносите сюда всю мебель из тех комнат.
Стьопка. Слушаю-с, (Гука у двері.) Явдокиме! Дядьку Тихоне, а йдіть сюда!
Входять Тихон і Явдоким.
Смородина. Выносите сначала диван.
Пішли слуги.
А ты, Прокофий, записывай, за сколько какая вещь будет продана!
Гершко. Акіратнаго комерція!
Ш к л я н к а. Ви командуйте, а я стукатиму, як на аукціонах бува. (Вийма записну книжку і олівець.)
Шльома (входе). А знаете, чего я вам іскажу? Мебуль довольно подержанаво, обівки діравоє... Прокоп Демидович, кладіть ви ціну по шовісті.
Ш к л я н к а. Ні, я не хочу заплутуватись у це діло; я тільки записуватиму, котрий з вас яку вещ купе і за яку ціну.
Гершко. І хорошіва дела. Может бить, Шльомі дорожче будет давать, а я предлагаю за діван крайнява ціна по шовісті: десять рублей. Шльомі, кім гер!
Пішли в другу кімнату. .
Тихон (несучи з Явдокимом дивана). Як пощезло панство у нашім краї, то так пощезнуть і небулі...
Шклянка. Ти б краще не розпускав своєї верші. Тихон. Хіба я не правду кажу?..
Постановивши дивана, пішли.
ЯВА 12
Ті ж і Кулик.
Кулик (кричить за дверима). От того я ненавидю, от того я не вхвалив!..
Ш к л я н к а. О, це вже Кулик у чімсь непорядок запримітив.
Кулик (входе). Тьфу, гидота, бачити не можу!..
Шклянка. Чого це ви розквоктались?
Кулик. Чого ненавидю — того ненавидю!..
Шклянка. Поздоровкайтесь же спершу.
Кулик. Та хоч і здрастуй! (Чоломкається.) Тільки як ти мені не викорениш отого чорт зна чого, то я і в двір до тебе не загляну.
Шклянка. Скажіть-бо товком, що таке?
Кулик. Навіщо ти насіяв баклажанів на баштані, навіщо?
Шклянка. А хіба що?
Кулик. Ненавидю! Викорени, щоб і близько не смерділи.
Шклянка. Ну, то вже жіноче рукомесло.
Кулик. І жінці скажи, щоб викоренила, бо так ненавидю, що аж з душі мене верне!.. (До Смородини.) А ви ще тут, паничу? Довгенько гостюєте! Я думав, що ви вже до Петенбурха доїздите. Здрастуйте! (Подає руку.)
Смородина. Мы с вами не знакомы!
К у л и к. То будемо знакомі! (Хапа його за руку.) Та нуте, не царамоньтесь!.. Мене звуть Кулик. Тільки не той кулик, що на болоті кричить "кигик". Бо то чайка-чубайка!.. (Регоче.) Коли ж ви від нас від'їздите?
Смородина. Это мое дело!..
Кулик. Я чув, що у вас там довгів багато, чи правда? Смородина. Отстаньте!..
Кулик. Хочете, я вас навчу, як від довгів утікать? Смородина. Я не нуждаюсь ни в чьих советах!.. Кулик. Хіба думка виплатить? Чим же? Смородина. Это не ваше дело!
Кулик. Я вам ось що посовітую. Зоставайтесь краще з нами. Я кому не посовітую, то все на добре! От були б у Про-копія за писаря у окономії, він вам карбованчиків з півтораста дав би на рік! Тільки що Прокопій клятий до роботи, з робочого видавлює олію!..
Смородина. Давайте ваши советы кому-нибудь другому!..
Кулик. Що другому, я вам совітую.
Смородина. Это, наконец, на... надоедает!..
Кулик. От у мене два онуки до грамоти аж пищать, ви б їх вчили... Я рубликів з п'ять або й шість дав би вам у місяць, га?
Смородина. Отвяжитесь вы от меня! Если вы явились покупать мебель, так покупайте!
Кулик. Я на такі дурниці не купець. Сидітиму на ослоні краще або на пеньку, ніж на кріслі. Ви посовітуйте, щоб я взяв ще газету в руки та встромив очі в неї, як дурний Макущенко!.. Онуків грамоти вчить треба, це правилно; а нам слід зоставатись такими, якими й до цього часу були... Согласні, паничу?
Смородина. Да оставьте же меня в покое.
Кулик. Можна і зоставить. (До Шкляшси.) А де твоя жінка? Піду і скажу їй так: якщо, кумо, не викорениш зараз баклажанів, так я тобі більше не кум. (Пішов.)
Смородина (вслід йому). Что за нахалК.
Шклянка. Вій точно що чудак!.. Ну тільки добродітель-ний! Щоразу на Різдво і на Великдень наміня грошей рублів два-три на копійки та й роздає біля церкви бідноті... Він має більш тисячі десятин землі, а з отого кожуха, що на ньому, не хоче переодягтись не то що в сердука, а хоч би в джигетик чи в чемерку... Вже годів з п'ятнадцять, як я його знаю, все він носить отого кожуха; увесь полатаний, геть зашкаруб, і чим тільки не смердить від того кожуха, а він його носить.
ЯВА 13
Ті ж і Пфейфер, потім Шльома і Гершко.
П ф е й ф е р. Морген! Что, уже продаваль мебель чи не продаваль мебель?
Гершко. І ви, Август Карлович, хотітю куповать? Пфейфер. Не твоя тєла! Шльома. За чіво ви такі сєрдіти? Пфейфер. Пашля к свинья!.. Гершко. Вус?
Пфейфер. Мальчіт!.. Ви жидовські человєкі. (Показує на Шльому і Гершка.) Еті двє гроссмошенник!.. Он мені пшениц куповаль, я не успєваль гляз отворочаль, он мєнє сичас надуваль!.. О шорт!.. Какой мебель продаваль?
Смородина. Продается по частям. Вот сначала этот диван.
Пфейфер. Пятнадцать рубль. Шльома. Шо такова? Шестнадцать! Пфейфер. За палтінник!
Гершко. Уй, ви дайоте шестнадцать з полтіном? Семнадцать!
(Продовження на наступній сторінці)