«Гриць Золотесенький» Євген Гуцало

Читати онлайн оповідання Євгена Гуцала «Гриць Золотесенький»

A- A+ A A1 A2 A3

Гриць вийшов повільною, важкою ходою, і вчитель зостався в кімнаті сам. І відчув за мить, що йому... начебто бракує зараз Гриця Золотесенького, щоб говорити з ним далі, щоб і далі пізнавати чужу душу, проникати в світ чужих думок. І звідки цей дивний стан — немовби й справді в чомусь винуватий, немовби й справді причетний до якоїсь несправедливості?

Вчитель, не знаходячи собі місця, вийшов надвір. У небі сяяв холодний місяць, сонний сад був схожий на живу, невигадану феєрію. Гострий неспокій повив єство молодого вчителя — зараз, либонь, воно стало таким безмежним, що могло б вмістити весь видимий простір... Де той Гриць Золотесенький живе, треба до нього навідатись, треба договорити.

У саду, різко шелепнувши по листю, впало яблуко, і вчитель здригнувся.