«Виклик» Павло Грабовський

Читати онлайн поезію Павла Грабовського «Виклик»

A

1 c.

    Кругом неволя... гаснуть очі,-
    Чого не бачили вони?
    Мов той густий серпанок ночі
    Повис над миром восени.

    Не рушить нас кайдан, ні страта,
    На все ми соромно — німі;
    Освітній [7] брат сліпого брата
    Гнітить і досі ще в ярмі.

    Святий завіт, одвіку божий,
    Занапастили, все в крові...
    Коли ж постане месник можий [8]
    На ті злочинства світові?

     

    [7] — Освітній — освічений.

    [8] — Можий (можний) — сильний, могутній.

    Другие произведения автора