«Отрута» Павло Грабовський

Читати онлайн поезію Павла Грабовського «Отрута»

A- A+ A A1 A2 A3

Шкода, мовляв, про те й балакать,
Чому ніколи більш не буть,
Все, кажуть, можна переплакать,
Все можна на світі забуть.

Минають літа,— образ милий
З душі притихлої зника,
Уяви поприсок [15] безсилий
Туманом час заволіка.

Та сум останеться, не згине,
До суду-віку буде жить...
Хто серце вражене запине,
Отруту зможе затужить?

 

[15] — Поприсок — присок, попіл.