Старець примкнув очі і молився стиха...
— Славного діла доконав ти, Богдане... Ти справді Божий висланник, якого провидіння вибрало за караючу руку.
— Діло ще далеко непокінчене, воно лиш зачате,— каже гетьман і став розказувати старцеві, не скриваючи нічого, начеб на сповіді.
Отець Ісаія посумнів... 1
— Так воно не так сталось, як я собі думав. Чорні хмари лиш розступились, та не розійшлись...
Вже пізнім вечором вийшов гетьман з лаври.
На вулиці стрінув гурток людей, який скупчився довкруги сліпого кобзаря.
Кобзар співав:
Та не буде лучче,
Та не буде краще,
Як на нашій Україні:
Що немає жида,
Що не буде ляха.
Не буде унії.
ПРИМІТКИ
"Олексій Корнієнко". Повість (а точніше, за видовими ознаками — роман) — один з багатьох історичних творів Андрія Чайковського, написаний у 1924—1928 рр. "Писалось мені так, ніби я тоді жив і бачив це все перед своїми очима. Картини мінялись, з'являлися нові люди — а я знав про них майже все: вигадувати довелося зовсім мало" ',— зізнавався згодом письменник.
Очевидно, величезна підготовча робота передувала створенню повісті. Вивчення літописів і архівних джерел, праць М. Драгоманова, М. Костомарова, П. Куліша, М. Маркевича, О. Єфименко, М. Гру-шевського, М. Комарова, С Єфремова, російських і польських авторів,— величезного багатства художньої й фольклорної літератури — все це дало письменнику можливість розібратися в історії Хмельниччини, тривалій національно-визвольній боротьбі українського народу.
Цілком припустимо, що А. Чайковський обрав цю тему не випадково. Через неї він міг більш об'єктивно заінтерпретувати історичні події І пол. XVII ст., а відтак спростувати наклепи і перекручення в змалюванні їх рядом тогочасних письменників і вчених, зокрема Г. Сенкеви-чем, М. Бантиш-Каменським, А. Скальковським, М. Карамзіним та ін.
Аналізуючи причини постійних війн за Україну, А. Чайковський показав, що причиною їх була сама земля, її розміщення в Європі, країна, багата природою, своїми невичерпними ресурсами, працелюбними людьми. Цим вона" притягала до себе численних ворогів, у цьому її споконвічне нещастя. Письменник подає у різних обставинах народ України — не лише гноблений та принижений, а й народ-силу, з якою не можна не рахуватися. Чи не тому, опублікувавши повість трьома книгами в 1926—1929 рр., він так і не спромігся більше перевидати її в умовах польсько-шляхетського режиму в Західній Україні: на заваді стояла цензура.
Не перевидавалася повість "Олексій Корнієнко" і в радянський час: твори письменника були-бо фактично заборонені.
Нині повість друкується за виданням: Чайковський А. Олексій Корнієнко. Іст. повість.— Львів: Накладом книгарні Наук, т-ва ім. Шевченка, 1926.— І ч.; 1928.— II ч., 1929.— III ч.
Слова, а також іншомовні назви чи вирази пояснюються в посторінкових виносках. Історичні події, особи, назви коментуються в примітках.
В кінці книги подається пояснення мало— чи рідковживаних, діалектних слів.
І Чайковський Микола. Спогади про батька, с. 7.
Лексичні, фразеологічні, фонетичні особливості авторської мрви в повісті збережено.
Передмова
Немезіда — у грецькій міфології богиня, що карає за порушення встановленого порядку речей (за надмірне щастя, за надмірні гордощі тощо). Пізніше вона стала богинею відплати. У переносному значенні — доля, відплата.
Кромвель Олівер (1599—1658) —діяч англійської буржуазної революції XVII ст., лідер партії індепендентів, організатор і керівник парламентської армії, яка перемогла роялістів у 1-й (1642—1646) і 2-й (1648) громадянських війнах, наслідком чого було проголошення Англії республікою. Разом з тим Кромвель жорстоко розправлявся з демократичними рухами, а у 1653 р. встановив особисту диктатуру — протекторат в Англії.
Сенкевич Генрік (1846—1916)—польський письменник, автор історичних романів: трилогії "Вогнем і мечем", "Потоп", "Пан Воло-дийовський", "Хрестоносці" та ін. У першому з них Г. Сенкевич необ'єктивно змалював національно-визвольну боротьбу українського народу 1648—1654 рр.
Частина перша
Київська академія (Києво-Могилянська академія) — перша вища школа і визначний культурно-освітній центр (по суті університет) на Україні. Створена в 1632 р. в результаті злиття Київської братської школи (заснованої 1615 р.) з лаврською школою (заснованою 1631 р.). З 1633 по 1701 рік називалась Києво-братською колегією, або Киево-Могилянською колегією на честь свого протектора митрополита Петра Могили, з 1701 р.— Київською академією (за традицією її інколи називали Киево-Могилянською академією). В ній навчалось багато людей, які згодом стали визначними вченими, політичними і військовими діячами. Існувала до 1817 р.
Могила Петро Семеонович (1597—1647)—церковний і культурно-освітній діяч на Україні в І пол. XVII ст., митрополит Київський і Галицький, засновник Киево-Могилянської колегії.
Вишневецький Ярема (Іеремія), (1612—1651) —український магнат, князь, походив з старовинного українського козацького роду. Володів великими маєтками на Україні, зокрема на Полтавщині. У 1631 р. прийняв католицтво. Під час народно-визвольної війни 1648—1654 рр. чинив жорстокі розправи над повстанцями.
Конецпольський Станіслав (1591—1646) —польський магнат, коронний гетьман (1632—1646). З 1623 р. очолював польсько-шляхетське військо на Україні. Намагався підкорити Україну шляхом підкупу української козацької старшини. Люто розправлявся з учасниками визвольної боротьби. З його наказу в 1635 р. було збудовано на Дніпрі фортецю Кодак з метою нагляду за діями козаків та щоб ізолювати Запорозьку Січ від України.
Коронний гетьман — головнокомандуючий всіма військами у феодальній Польщі. Заступником коронного гетьмана був гетьман польний, який призначався на час військових походів.
...від першого удару поклав вуха по собі...— тут: у значенні примирився.
"Здрайцецкий напад" — зрадницький, розбійницький напад (здрай-ця — зрадник, розбійник, бандит (пол.).
...по актах гродських розмазувати...—тут— по міських судах розносити.
...під омофором святої Покрови..г— під захистом святої Покрови. (Омофор — частина вбрання сановної особи. Тут: покривало, захист).
Свята Покрова — церковне свято "покрова святої богородиці". Відзначається 1 жовтня за старим стилем, 14 жовтня за новим.
Віфліємська зірка... Віфлієм — місце народження Ісуса Христа. В день його народження над Віфліємом, згідно з Біблією, загорілась зірка.
Канцлер — особа, що в середньовіччі при дворі монарха займала високі посади (начальника канцелярії, охоронця державної печатки тощо). Канцлер Оссолінський Єжи (1595—1650) — видатний державний діяч старої Польщі.
Запорожжя — тут: Запорозька Січ, козацьке військо, що існувало до 1775 р.; головний стан якого знаходився за дніпровськими порогами (в Запорожжі).
...муслемський світ... тут: мусульманський світ-
...як жиди в судний день...— тут: метушливо, тривожно.
З цього борошна не буде хліба...— тут: правда не переможе.
Реєстровці (реєстрові козаки) — ті, що входили до так званого реєстру. Польська шляхта, побоюючись невпинного зростання чисельності, а відтак воєнної сили козацтва, обмежувала їх кількість. Запровадженим реєстром (списком) козацьке військо не повинно було перевищувати у той час 6-ти тисяч. Це викликало невдоволення з боку вилучених з реєстру козаків, що часто виливалось, як-от V 1630 р., у велике повстання на чолі з Тарасом Федоровичем (Трясилом), гетьманом нереєстрових козаків.
Мамона (Мамон) — у давніх сірійців і халдеїв бог наживи й багатства. У християнській релігії — назва ідола, котрий уособлював користолюбство, прагнення до наживи, ненажерливість. Переносно— поклоніння Мамоні — жадоба до наживи, зажерливість.
...на випиньках...— тут: навшпиньках.
...їздити по Низу...— тут: по півдню України. (Низ — Великий Луг, малодоступна лугова й степова частина в нижній течії Дніпра. Сюди стікалися— втікачі від гніту польських панів. Згодом тут утворилася Запорозька Січ).
Сагайдачний. Конашевич — Сагайдачний Петро Кононович (?— 1622) —гетьман запорозького війська на початку XVII ст., визначний воєначальник. Родом з Галичини, вихованець Острозької школи. Прославився походами на кримських татар і турків.
...обидва Хмельницькі безпечні...— тут: Богдан і його син Тиміш у безпеці.
...був колодієм... Колодій — великий ніж з дерев'яною колодкою. Тут: столяром.
Ваші голови...— форма привітання. Тобто—шаную вас. ...дав убратися в шори...— дав себе одурити.
...мов нетля до світла...— тут: мов мошкара (комарі) до вогню (світла).
Під Цецерою...— тут: у битві під с. Цецерою (поблизу Ясс) у вересні 1620 р. Тоді польське військо (у якому був і загін реєстрових козаків) зазнало поразки від турецько-татарського війська.
(Продовження на наступній сторінці)