И. Ликарчук: об организации дистанционного обучения

Длительный карантин и перспективы его продолжения проявили огромную проблему школьного образования

И. Ликарчук: об организации дистанционного обучения

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования, и. о. директора Учебно-методического центра обеспечения качества образования.

В освіті сьогодні одним із найпопулярніших словосполучень стало «дистанційне навчання».

Карантин страшенно активізував цю проблему і, як мені здається, дуже надовго. Бо, дивлячись на розвиток ситуації, можна прогнозувати, що навряд чи 3 квітня заклади освіти розпочнуть стабільний аудиторний навчальний процес. І, як наслідок, те, що ми називаємо сьогодні «дистанційним навчанням», може бути надовго.

На мою скриньку надходить чимало листів від батьків, які не можуть зрозуміти, що відбувається. Бо переважна більшість нашого вчительства організацію дистанційного навчання зрозуміли, як трансляцію учням з допомогою Viber, Telegramm, Messedger, e-mail домашніх завдань з паперових підручників та їхню перевірку, або надання доступу до примітивно створених презентацій та якихось pdf-файлів, котрі, на їхню думку, несуть навчальне навантаження. Чим, власне, і спотворюється ідею організації дистанційного навчання.

І лише достатньо незначна кількість закладів та педагогів здійснюють системну (?) організацію такого навчання з допомогою тих же Google-сервісів та інших апробованих систем дистанційної освіти.

Коротше кажучи, українська система загальної середньої та професійної освіти виявилися не готовою до організації дистанційного навчання своїх учнів, що в умовах можливого довготривалого карантину стає реальною загрозою її існуванню взагалі.

Не готовою виявилися не лише школи, ПТНЗ чи вчителі. Візьму на себе сміливість стверджувати, що і МОН також. Бо, прочитавши їхні останні рекомендації щодо організації дистанційного навчання, іншого сказати не можу. А організація підготовки до ЗНО на сайті МОН взагалі розвіяла всі мої сумніви щодо спроможності вищого освітянського відомства на суттєві реформи в цій царині. Бо МОН не підготовку до ЗНО потрібно дистанційно розвивати, займаючись натягування абітурієнтів до його складання, а забезпечити розгортання потужної електронної освітньої платформи, на базі якої організувати справжнє системне дистанційне навчання для закладів освіти всієї країни...

Та ідея такої платформи, з котрою іще рік тому носилися, як дитина з яскравою іграшкою, уже, здається, вмерла... Хоч і коштувала та цяця, якщо мені не зраджує пам’ять, 47 млн…

У організації дистанційного навчання в системі загальної та професійної (професійно-технічної) освіти є три великі проблеми.

Перша - це готовність, уміння та бажання пересічного педагога здійснювати дистанційне навчання. Проблема надзвичайно складна, зважаючи насамперед на професійну ментальність нашого учительства та рівень освітнього менеджменту, зокрема менеджменту персоналу. У нашій системі величезна кількість директорів закладів освіти та освітніх чиновників з більшим задоволенням примусять вчителя скласти, скажімо, якийсь план роботи на час карантину, аніж організують роботу так, щоб вчителя терміново дистанційно перенавчити і створити йому умови, необхідні для роботи в системі дистанційної освіти. Прикро, що багатьох учителів це влаштовує, бо задовольнити дурненькі забаганки чиновників щодо складання іще одного плану, у якому неминуче повинні бути слова «дистанційне навчання», їм звичніше та простіше, аніж серйозно перенавчатися із фронтального урокодавача до організатора та учасника (на засадах співучасті), дистанційного навчання. Бо чиновникам, які в своїй переважній більшості також не розуміють сутності справжнього дистанційного навчання, «План роботи вчителя на час карантину» укупі із домашніми завданням у viber, й будуть видаватися вершиною досягнень.

Друга проблема - це готовність, уміння та бажання учнів оволодівати знаннями дистанційно. У нашій системі загальної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти ми так довго і наполегливо шляхом примусу привчали учнів до формального відвідування школи, що вони звикли до «потрібно ходити до школи», але не до «потрібно в школі вчитися». Потреба в оволодінні знаннями в більшості старшокласників не сформована. Натомість, чиновники, школа та батьки сформували потребу успішно скласти ЗНО. Робота школи оцінюється за формальними зовнішніми ознаками та рейтингами за результатами ЗНО, а не за тим, як вона забезпечує якість освіти. Тобто фактично відбулася девальвація ціннісних орієнтирів у функціонуванні системи загальної середньої освіти. А тут іще й МОН включився у «натягування» до складання ЗНО. І якість роботи шкіл оцінює за результатами ЗНО...

То чому віддасть перевагу пересічний учень та вчитель: підготовці до ЗНО у формі «натягування» чи системному оволодінню навчальним матеріалом та ще й дистанційно? На жаль, віддають перевагу першому. І система їх до цього штовхає.

Третя проблема - контент навчального матеріалу для дистанційного навчання. А його практично немає. За винятком спеціалізованих Інтернет-ресурсів, багато із яких платні... А те, що може зробити пересічний вчитель, то це, у кращому випадку, якісь презентації, посилання на той чи інший ресурс, скан якогось pdf-файла. І чергове домашнє завдання...

Отже. Довготривалий карантин та перспективи його продовження виявили величезну проблему нашої шкільної освіти. Вона полягає в тому, що за прикрашанням стін і створенням нового освітнього простору в закладах, ми виявилися не готовими до впровадження інших, крім фронтальних, технологій організації освітнього процесу.

Між іншим, якби були готовими, то не було б потреби і закривати малокомплектні школи... Така неготовність може зумовити надзвичайно глибоку кризу в освітній системі. Набагато глибшу, аніж та, що є сьогодні. Аж до втрати системи.

Чи можна врятувати ситуацію? Так, ще можна. Але діяти потрібно негайно. З учорашнього дня. Що робити - плани є. Людей, які здатні це зробити, можна знайти. Вони також є. Але це не ті люди, що готували останні рекомендації МОН із питань організації дистанційного навчання.

Оригинал

Освіта.ua
18.03.2020

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
светлана
карантин, на жаль, оголив багато проблем, у тому числі і в освіті. Я не маю права критикувати сучасну систему освіти, але уявімо собі, щоб раптом не стало електроенергії, і усіх благ. А ми пережили взимку 2000 обледеніння, і, Слава Богу, вижили. Не все вирішується за допомогою гаджетів, потрібно думати, як вижити і як навчити цього дітей. А у нас виходить, що у кого немає інтернете - недолюдина. дуже шкода, що мої крики щодо меншого використання гаджетів, менше використання іншомовних слів, менше методів незрозумілих , але названо крутим іншомовним словом - голос волаючий в пустині.
Бехтерський ОЗПЗСО
Одна критика,що все , виявляється, не так та більше нічого, нажаль... А хотілося б конкретики та дієвих пропозицій...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!