У парламенті заговорили про скасування обовʼязкового складання математики на НМТ.
А я ж не просто диванний експерт – я математик за освітою, моя мама все життя була викладачкою математики в інституті, мій дід – професор математики й сам створив наукову школу в теорії напівгруп. Усе серйозно – а тут безграмотні депутати вирішили піти атакою на математику.
Наша ректорка КАІ Ксенія Семенова написала дуже правильний пост про те, як ми цим рішенням остаточно добиваємо власну оборонку та інженерні кадри. Причому на довгі роки вперед – убити математику просто, а як її потім відновити? Я зі свого наглядового дивана її повністю підтримую. Своєю чергою хочу розібрати цю історію суто на фактах і цифрах.
Для мене це особиста історія. Я вже вісім років поспіль веду проєкт, де ми тренуємо шкільних вчителів математики, даємо їм сучасні методики, психологічну підтримку та створюємо навчальні відео, щоб дітям у школах було цікаво вчитися.
Ми з командою роками за власні гроші намагаємося витягнути математичну освіту в Україні з болота, і дивитися на те, як держава паралельно намагається вбити цей предмет – м’яко кажучи, неприємно. У нас вже 11 курсів – і ми щомісяця викладаємо щонайменше для 200 вчителів – а тут (прости Господи!) депутати!
Але давайте перекладемо цю дискусію на сухі цифри і дві глобальні стратегії. Бо головне питання тут таке: яке майбутнє України ми всі насправді хочемо? Ми плануємо будувати високотехнологічну державу чи змирилися з роллю виробника сировини, агро та курятини?
Почнемо з локальної аксіоми: все, що в українській освіті стає необов’язковим, миттєво вмирає.
Діти прагматичні. Вони раціонально розподіляють свої сили і не вчитимуть складний предмет, якщо його не вимагають при вступі.
Подивіться на офіційні дані Українського центру оцінювання якості освіти: торік на понад 280 тисяч абітурієнтів фізику як предмет на вибір обрали всього 2,85%. Це приблизно 9 тисяч людей на всю країну. Хімію – взагалі 0,92%, або близько 2 800 осіб.
Уявіть собі масштаб – на всю державу хімія та фізика виявилися потрібними жменьці випускників.
Математику поки що складають усі, бо вона лежить в обов'язковому пакеті. Зробіть її добровільною – і за два роки ми отримаємо ті самі три відсотки.
Профільний комітет Ради бачить цю катастрофу з природничими науками, але лікувати проблему пропонує так: скасувати обов'язковість ще й для математики.
Тепер подивимося, куди рухається світ.
Поки ми думаємо, як спростити дітям життя, азійські країни свідомо посилюють знання в точних науках. Є таке дослідження PISA – найавторитетніший глобальний освітній рейтинг, який кожні кілька років тестує реальні практичні навички 15-річних підлітків по всьому світу. У його останньому випуску за 2022 рік до лідерів з математики увійшли Сінгапур, Тайвань, Японія та Корея.
Сінгапур набрав у математиці 575 балів – найвищий результат серед усіх країн світу. Для нормальної людини це просто цифра, але за методологією PISA приблизно кожні 20 балів – це орієнтовно один рік шкільного навчання.
А тепер рахуємо: розрив між Сінгапуром і середнім рівнем розвинених країн (472 бали) – понад 100 балів. Тобто сінгапурські підлітки за рівнем математичного мислення випереджають своїх західних однолітків приблизно на п'ять років школи. І це не моя натяжка – рівно таку оцінку (від трьох до п'яти років) дає сам OECD.
Майже 41% їхніх дітей – це топові знавці математики, порівняно з жалюгідними 9% в середньому по розвинених країнах. І тут не питання генетики, бо це жорстка державна стратегія. Країна інвестує в мізки, а не в уявний психологічний комфорт (ще й під час війни).
Другий шлях показує Каліфорнія. Це шлях спроб зробити так, щоб нікому не було важко і нікого не образити. Ну і для боротьби з расизмом!
У 2014 році в окрузі Сан-Франциско вирішили скасувати вивчення повноцінної алгебри у восьмому класі. Логіка була нібито гуманна: сильні класи та поділ дітей за рівнем знань – це жорстоко, давайте зрівняємо програму, щоб слабші учні не почувалися гірше (слабкі учні дуже часто були з чорношкірих або латиноамериканських родин – в азійських сім'ях в Америці чомусь у дітей з математикою все гаразд).
Чим закінчився експеримент? Успішність упала по всьому округу. А серед чорношкірих дітей, заради яких усе це нібито й затівалося під гаслами боротьби з расизмом, рівень знань впав з 11% до 4%.
Економісти Стенфорду тоді пояснили, що округ спробував досягти рівності не через підняття підлоги для слабших, а через опускання стелі для всіх.
Дійшло до того, що на початку 2024 року розлючені батьки вийшли на референдум, і 82% голосів змусили владу повернути алгебру назад (я от думаю – чи не доведеться через 10 років в Україні проводити референдум за повернення геометрії до шкіл?). Експеримент офіційно визнали провальним, але округ втратив десять років.
Найцинічніше, що політики, які підтримували цю рівність, як-от губернатор Гевін Ньюсом, своїх власних дітей віддають у приватні школи з жорсткою класичною програмою (ну тому що ти можеш бути соціалістом – але ж не дурнем!).
Тож у нас зараз дуже конкретний вибір. Ми на боці зростаючої Азії, яка вирощує інженерів, чи на боці Каліфорнії, яка десять років дурницею забивала собі голову, а тепер повертає математику в класи?
Ми зараз на повному серйозі копіюємо чужі помилки в країні, яка веде війну на виживання. У країні, де оборонні підприємства вже переганяють за зарплатами айтішників, але елементарно задихаються від кадрового голоду, бо проєктувати нікому.
Рівень знань фізики, хімії та математики – це і є наша реальна оборонка. Фізику з хімією ми вже успішно вгробили. Математика – це останній рубіж, який тримає загальний рівень.
Зробити її необов'язковою – це просто офіційно розписатися в тому, що власні інженери нам більше не потрібні.
Цікаво почитати вашу думку в коментарях!
Автор: Петр Чернышев, глава наблюдательного совета Национального университета «Киевский авиационный институт», основатель образовательного проекта «Контора Пи».
