Чесно кажучи, ця новина налякала мене більше, ніж повідомлення про можливий обстріл.
Від ракет нас захищає ППО, від ворога ЗСУ, а хто захистить мою країну від рішень, які підривають її майбутнє зсередини?
Скасувати математику як обов’язковий предмет НМТ у країні, що воює, – це не просто постріл у ногу, це постріл у голову.
У всіх розвинених країнах світу випускні іспити містять математику. Не тому, що всі мають стати інженерами чи програмістами, а тому, що математика перевіряє здатність мислити логічно, аналізувати інформацію, працювати з даними та приймати зважені рішення.
Сьогодні Україна має гострий дефіцит інженерів, технологів, аналітиків, фахівців оборонної галузі. І на цьому тлі нам пропонують прибрати останній загальнонаціональний механізм контролю її засвоєння.
Що, власне, ми вже маємо з фізикою і хімією. Щойно предмет перестає бути важливим для вступу, його перестають вчити. Це реальність!
Особливо дивно чути такі пропозиції тоді, коли наш противник останні роки системно інвестує саме в математичну та STEM-освіту, чудово розуміючи, що сучасна оборона – це балістика, навігація, криптографія, алгоритми, супутникові дані, безпілотники, штучний інтелект, системи наведення та аналіз величезних масивів інформації. Математика завжди була і є фундаментом обороноздатності.
І тут виникає просте питання: чи усвідомлюють автори законопроєкту, що математика – це не один зі шкільних предметів (який можна обрати або не обрати) а стратегічний ресурс держави?
Особливо зворушує аргумент про те, що дітей не можна змушувати, а треба мотивувати.
Звісно. Можна ще не змушувати чистити зуби, займатися спортом і вчити іноземні мови. Просто мотивувати.
Проблема лише в тому, що математика рідко мотивує сама собою. Вона вимагає того, чого сучасний світ намагається уникати: дисципліни, концентрації, регулярної праці та вміння долати труднощі. Саме тому суспільство і створює освітні стандарти, щоб діти опановували не лише те, що подобається, а й те, що необхідно для збереження суспільства.
Бо якщо залишити лише те, що легко і комфортно, то через десять років ми можемо втратити не просто інженерів, ми можемо втратити нашу Україну.
Хтось має проєктувати дрони. Хтось має розробляти системи наведення. Хтось має створювати програмне забезпечення для оборони, аналізувати супутникові дані, будувати заводи, електростанції, мости, системи зв’язку та кіберзахисту.
Якщо цих людей не буде, то технології доведеться купувати. Безпеку доведеться купувати. Зброю доведеться купувати. Майбутнє доведеться купувати.
А країни, які не створюють власних технологій, дуже швидко перестають бути суб’єктами історії і стають об’єктами чужих рішень. (Думаю, що всі вже це відчули!)
Тому математика для нас – це не предмет за вибором, це про здатність держави вижити, захистити себе і залишитися незалежною.
Коли країна воює за своє існування, вона має підвищувати вимоги до освіти, а не відмовлятися від них. Зменшення вимог під час війни – це не турбота про дітей. Це відмова від відповідальності за майбутнє країни.
Автор: Екатерина Терлецкая, доктор физико-математических наук, заведующая лабораторией прикладной математики Национального центра Малой академии наук Украины, старший научный сотрудник Института проблем математических машин и систем НАН Украины.
