Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования, и. о. директора Учебно-методического центра обеспечения качества образования.
Продовжую міркувати над проектом «Порядком проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти», який Міністерство освіти і науки України надало для громадського обговорення. Учора я писав про експертів, котрі мають здійснювати аудит. Сьогодні іще про один об’єкт аудиту.
Проект передбачає, що одним із оцінюваних об’єктів аудиту буде «педагогічна діяльність педагогічних працівників закладу». Не будемо звертати увагу на тавтологію, хоч вона, відверто кажучи, «ріже очі».
Сьогодні мова про інше. Зокрема про те, чи може бути об’єктом аудиту, об’єктом оцінювання «педагогічна діяльність»? Якщо підходити до питання з наукових позицій, то, як правило, об’єктами аудиту є окремі або взаємопов’язані економічні, організаційні та інші сторони системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно.
Чи можна кількісно та якісно оцінити «педагогічну діяльність»? Ствердна відповідь на це питання неможлива. Хоча б тому, що смішно вести мову про якісь кількісні критерії, які можуть характеризувати педагогічну діяльність, а стосовно якісних – то там він один: якість освіти, яку забезпечує той чи інший педагогічний працівник.
На жаль, перед аудиторами не ставиться завдання оцінити результати роботи того чи іншого вчителя або закладу в цілому. Їх більше цікавить процес: «ефективне планування та прогнозування педагогічними працівниками своєї діяльності; використання сучасних освітніх технологій, форм організації освітнього процесу та підходів до оцінювання навчальних досягнень з метою формування ключових компетентностей і наскрізних умінь здобувачів освіти».
Прочитавши це, не можу знайти відповідь на кілька питань.
По-перше. Чим подібний підхід відрізняється від того, що існував у всіляких інспекторів-перевіряльників п’ятдесят, сорок, двадцять років тому і зберігся до сьогодні? Вони також вивчали планування роботи вчителя, брали на себе сміливість стверджувати, що вчитель використовує або не використовує сучасні технології і форми? То що змінилося?
По-друге. Чи є критерії для того, щоб дати зробити оцінку про ефективність планування або про сучасність чи відсталість тих або інших технологій і форм організації освітнього процесу, які використовує вчитель? І чи у всіх випадках «старі» технології та форми, кращі від нових і навпаки?
По-третє. Автори проекту знову забули, що ст.54 Закону України «Про освіту» надала педагогічним працівникам право академічної свободи, яка передбачає «свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну… діяльність». То яке діло експертам-аудиторам до того, які технології та форми організації освітнього процесу використовує педагог? Яке вони мають право оцінювати доцільність, обраних вчителем технологій і форм організації навчання? Якщо враховувати вимоги ст. 54, то, на мою думку, такого права експерти не мають. І не повинні цього робити. Як і не можуть втручатися в педагогічну діяльність, даючи рекомендації стосовно того, які технології та форми організації освітнього процесу має використовувати вчитель. Але ж такі рекомендації вони мають надати, бо того від них вимагає проект «Порядку проведення інституційного аудиту». І будьте певні, що нададуть. А потім інші керманичі-перевіряльники будуть вимагати їхнього виконання…. Іншими словами: наша пісня гарна й нова, починаємо її знову.
Іще про одне в цьому контексті. Якщо уважно прочитаємо ст..45 Закону України «Про освіту», то навіть між рядками не знайдемо нічого про педагогічну діяльність, як об’єкт оцінювання в процесі інституційного аудиту. Але до проекту «Порядку», котрий має стати підзаконним нормативним актом, цю норму хочуть внести.
Навряд чи подібну ситуацію можна назвати нормальною. Як і те, що педагогічну діяльність беруться оцінювати не за результатами, а за тим, яким є процес. Недарма ж п. 19 порядку передбачає надання права експертам проводити «спостереження за освітньою діяльністю закладу освіти, у тому числі відвідування навчальних занять».
Це можна назвати так: приїхали туди, звідкіля поїхали. Буде те, що було: сподобався експерту урок, то освітня діяльність гарна. Не сподобався – погана…
Читаю все це та й згадую українську приказку: «Застрягли, як собака на перелазі». У яку сторону переліземо?
Далі буде…
Оригинал
