«Коли зійде місяць» Наталя Забіла

Пірат кинувся ловити Тхора, Лисицю. Двері й вікна хаток відчинились. І н д и к і Г у с а к вискочили з хат, приєдналися до Півника і Курочки, які галасують, підбадьорюючи пса. Зайчик прожогом кидається вперед і швидко підіймає та забирає з собою розбійницькі ножі, що їх упустили хижаки. Качка злякано виглядає у віконце.

У с і
Отак їх!.. Так!.. Скоріш, Пірате!
Лови Лисицю! Бий Тхора!
Хапай за хвіст!
Б і л о ч к а (кидаючи в хижаків шишки)
Ось нате!.. Нате!..
У с і
Геть хижаків!!!
Лисиця й Тхір кинулись до хвіртки й зникли в лісі. Пірат за ними!
У с і (в захопленні загукали, заплескали в долоні)
Ура!!! Ура!!!
К а ч к а (визирає з дверей)
Що? Перемога?!
П і в н и к
Ку-ку-рі-ку!
Радійте всі! Виходьте з хат!
Від нас загрозу превелику
прогнав наш сміливий Пірат!

К а ч к а з К а ч е н я т а м и вийшли з хатки. Всі дякують Півникові й Курочці, потискують їм руки.

Г у с а к
Спасибі!
І н д и к
Вдячні ми безмірно,
що ви Пірата привели!
К у р о ч к а (вказуючи на Білочку й Зайчика)
А це — знайомтесь — друзі вірні,
що в лісі нам допомогли!
Усі обернулися до Білочки й Зайчика.
Г у с а к
Спасибі й вам!
І н д и к
Ми раді дуже
усім, хто хоче в мирі жить.
Б і л о ч к а
А ми з птахами в лісі дружим
і з вами будемо дружить!

Тут усі стали обіймати Білочку й Зайчика, потискувати їм руки. Каченята з веселим галасом застрибали навколо. Раптом у двір вбігла С о р о к а.

С о р о к а
Що тут таке? Бенкет? Весілля?
А я й не знала новину!
Чому ж мене не запросили?
Б і л о ч к а (сплескує руками)
Яке нахабство! Ну і ну!..
З а й ч и к
Не вірте цій хвостатій птиці!
Женіть її з свого двора!
Б і л о ч к а
Оця Сорока до Лисиці
носила звістки від Тхора!

Усі з обуренням оточують Сороку. Вона крутиться, вертиться, виправдовується.

С о р о к а
Мене просили —
я й носила!
Що скажуть — те й перекажу…
К у р о ч к а
Так ось яка ти,
язиката!
С о р о к а
Адже ж на пошті я служу…
Г у с а к
Такий поштар нам не годиться,
що носить звістки від тхорів,
та ще й до кого? — до Лисиці!
Ми знайдем інших поштарів!
І н д и к
Безтямна ти навдивовижу!
Хіба ж не знала ти ніяк,
що Тхір — тварина люта, хижа
і що Лисиця — теж хижак:
П і в н и к
І ти погодилась охоче
цим хижим нелюдам служить?!
К у р о ч к а
А після цього з нами хочеш
справляти свято і дружить?!.
С о р о к а (плаче)
Я більш не буду!..
Г у с а к
Як не кайся,
але довір’я більш не жди!
П і в н и к
І наперед не потикайся
до цього двору!
У с і
Геть іди!!!
Сороку вигнали з двору. Вона пішла з плачем геть, а всі обурено дивляться їй услід і ніяк не можуть заспокоїтись.
І н д и к
До ворогів носила звістки!..
Г у с а к
Безглуздя — найстрашніша з вад!
К а ч к а
Яка противна крутихвістка!..
К у р о ч к а (глянувши за хвіртку, радо)
А ось Пірат!
П і в н и к
Біжить назад!!!
У двір вбігає П і р а т, розмахуючи лисячим хвостом. Усі кидаються до нього.
П і р а т
Ну, все!.. Прогнав їх через нетрі
на той бік річки, через міст,
за кільканадцять кілометрів!
Ще й одірвав Лисиці хвіст!
Тепер ніколи вже довіку
вони не сунуться сюди!
У с і
Пірату слава!!!
П і в н и к
Ку-ку-рі-ку!
От ми й позбулися біди!
Усі збираються в коло.
І н д и к
Тепер постійно
жить спокійно
ми будем в нашому дворі.
К а ч к а
І зможуть діти
скрізь ходити
аж до вечірньої зорі.
Б і л о ч к а і З а й ч и к
А в лісі, в полі,
в дружнім колі
хороших лісових звірят
всі будуть знати,
як прогнати
злих ворогів зумів Пірат!
Г у с а к
Як славний Півник,
наш мандрівник,
щоб з лихом впоратись страшним,
в путь невідому
рушив з дому
і вірна Курочка за ним!
П і р а т
І як цей Зайчик –
Побігайчик
переборов свій давній страх,
коли дізнався,
що попався,
в лисичу пастку мирний птах!
К у р о ч к а
Хижак зубатий,
ворог клятий
вже не підступиться до нас!
У с і
Бо нас багато!
Брат за брата
стояти будем повсякчас!
П і в н и к
Вже не повірим
хитрим звірам
і в пастку не попадемо!
У с і
А добрим звірам,
друзям щирим
з привітом руки подамо!

Усі побралися за руки й почали танок у веселому колі. Надходить світанок нового дня.

( З а в і с а )