2-е вікно. Мовчи, масалка! 4 Мовчи та диш. Я плював на тібє й на твого помішника разом з твоєю бабушкою. Чув?
Вартовий. Смотри, щоб на себе часом не плюнув у карцурі...
2-е в і к н о. Та невже? От рушив розумом, як здохле теля хвостом. Придумав!
Вартовий. Говорю, замовкни там!
1-е вікно (меланхолійний, поважний бас). Земляк!.. А слиш, земляк!.. Мовчи, брат... їй-богу, мовчи, подумають хоч, що ти розумний.
Сміх. Публіка шепочеться й поглядає на вікна. Вартовий хоче щось сказати, але одчиняється хвіртка і звідти відходять троє жінок і один чоловік. За ними висувається голова дозорця й викликає:
— Галасєнко Марія, Антіп і Софія Скряги, Євдокія Голка^ На свіданіе!
З лави ~й з купи вихоплюються викликані (між ними Я вдоха) і спішать до воріт. За ними сунуть і інші. Товпляться у хвіртку. Пані в траурі з дочкою
теж підходять туди. Викрики:
— "Ой, не давіть!" — "Та вспієте".— "А мені нема, господин надзиратель?" — "Подождьош!"
З вікон: Скорей, бабо, скорей, а то не пустять!
Викрики:
— Тю-тю-тю!
— Куди голка, туди й нитка...
Вартовий. Перестань там кричать! А то я, брат, як крикну, так тобі заціпить.
3-є в і к н о. Та ну? Васька, слихав?
2-е вікно. Слихав, та так спужався, що аж ноги мені вивернуло п'ятками назад.
Сміх у вікнах і серед публіки. Вартовий рішуче прямує до дзвінка біля воріт.
З вікон:
— Тю-у! Тю-уҐ
— Вернись, куме, шило ззаду!
Вартовий дзвонить. І потім схвильовано, хмуро ходить під стіною. З вікон свист і крики:
— Тю-у, тю-у!
— Потягни мертвого татарина за ніс, гад ти смердючий!
— Ах ти ж, сука конотопська! Подожди ж ти!
Ті, що вийшли з побачення, зупиняються і, уклоняючись до вікон, кричать:
— Прощайте! З вікон:
— Прощайте, не минайте. Приходьте чаще, ми вам квартиру приготовим.
— Кланяйтесь тьоті, хай сидить без заботи.
Одчиняється хвіртка, виходить Помічник начальника тюрми (немолодий; жовті, нафарблені вуси догори).
Помічник (звернувшись до вартового). Что здесь?
В вікнах зразу стихає.
Вартовий (витягуючись). Кричать, ваше благородіє... І виражаються... Он тето окно і то... другое...
2-е вікно. Ваше благородіє! Не вєрте... Ето он первий виражається на нас...
Помічник. Молчать! Сойди с окна! Если еще раз вызовет меня, всю камеру рассажу по темным карцерам!
Як тільки з'являється в хвіртці Помічник, Пані в траурі з дочкою швидко підступає до нього. Підходять також дві панночки.
Пані в траурі. Послушайте, господин смотритель!
Помічник (холодно). Я уже вам сказал, сударыня, что я — не смотритель... Странно!
Пані в траурі. Извините. Я к вам с тем же. Это же жестоко, наконец...
Помічник (хоче сказати). Виноват...
Пані в траурі. Всяким мужикам, ворам можно иметь свидание, а мне... Я приехала за пятьсот верст, у меня муж умер...
Помічник. Виноват...
Пані в траурі. Это бесчеловечно, жестоко!.. Вы его схватили, засадили в эту ужасную тюрьму и теперь еще не разрешаете с родной матерью увидеться. Я губернатору жаловаться буду...
Помічник. Сударыня...
Пані в траурі. И говорю вам, что он не виноват. Он не может быть виноват... Я вам представлю все доказательства, что он...
Помічник (нетерпляче). Боже мой! Да говорю же вам, что возьмете разрешение в Жандармском управлении, и мы дадим вам свидание... Странно! А затем, сегодня день свиданий уголовных, а не политических...
Пані в траурі. Но поймите же, что он не может быть политическим! Я же вам представлю все доказательства, и вы увидите...
Помічник. Очень может быть. Но это вы в Жандармское управление...
Пані в т р а у р і. Но вы дайте мне сегодня свидание. Я не могу ждать. У меня расходы... Ну, хоть на один час! В вікнах фиркають од сміху.
Помічник. Сударыня, здесь свидания, даже законные, не более пятнадцати минут. Возьмите разрешение. (Повертається йти).
Одна з двох панночок. Господин Зелинский!
Помічник (озираючись, нетерпляче). Что угодно?
Одна з двох панн. Ну, разрешите же передать белье. Ведь это смешно.
П о м і ч н и к. Не могу, не могу. Сегодня нет политических передач. Принесите в пятницу.
Одна з двох панн. Ноя сегодня уезжаю. Человек третью неделю без белья...
П о м і ч н и к. Но не могу же я для вас нарушать инструкцию!
Пані в траурі. В таком случае дайте мне эти пятнадцать минут. Я согласна...
Помічник. Я ни одной минуты не могу вам дать. Я не имею права! Слышите: я права не имею на это!
Пані в траурі. О боже! Ну хоть скажите ему, что приехала к нему несчастная мать, чтобы он знал.
Помічник. И этого не могу! (Роздратовано). Не могу, не могу, не могу! (Швидко повертається і зникає в хвіртці).
Дві панночки стискують плечима, шепочуться й нерішуче одходять.
ш
Пані в траурі. О!.. Дочка ї ї. Идем, мама.
Пані в траурі. Нет, я буду здесь стоять, пока они меня не пустят! (Витирає хусткою очі й одходить до лави, на яку й сідає з дочкою).
2-е в і к н о. Ну що, масалка, помоглось? Пожалівсь?
Вартовий. Поговори ще там! Слихав, що говорив помощник?
2-е вікно. Слихав, только гляди, щоб мій карцур на тібе не окошився.
3-е вікно. Васька! Гляді, наша баришня-красавиця ідьоть!
2-е в і к н о. Та бре? Де? 3-е в і к н о. А он по дорозі. 2-е вікно. Міне не видно.
3-е вікно. Січас повидіш. Клич скорей певчих до вікна. Чути глухе гукання. В вікнах з'являється багато облич. Чути:
— Верно!.. Она.
— З кавалером.
— Она повсігди з кавалерами. —— Конєшно. А ти ж думав как?
— Що ж вона сьогодня? Політіканам сьогодня свіданій нету.
— До тібе в гості. Скучила.
— А ти мовчи! Про кого халяву роззявив? "У гості". Ти вперьод умийся, щоб про нєйо говорить.
2-е вікно. Федька! Дальоко? 3-є вікно. Нє, січас будєть тут.
Публіка теж озирається й дивиться на дорогу. Вартовий. Не розговарювай!
2-е вікно. Ну, брат, тепер уже ти не розговарювай. Ти знаєш, хто січас сюда ідьоть? Думаєш, губернатор? Нєт, брат, баришня наша ідьоть! Слихав? Федька, дальоко?-
3-є вікно. Січас... Можна начинать. Начинай!
З вікон (дружно вибухає спів):
Гей, не дивуйте, добрії люди, Що на Вкраїні повстало, Там за Дашевим під Сорокою Багацько ляхів пропало .
(і т. д.)
По дорозі з'являється Маруся з Леонідом. Вона привітно, весело хитає головою до вікон і прибавляє ходи.
Маруся (озирнувшись до Леоніда). Тільки не треба бути таким хмурим... Даю тобі слово, що не через те, що у мене є щось з Трохимом. Мені тільки... Ах, боже...
З вікон (після співу):
— Драстє, баришня, драстє!
— Баришня, драстє! З тим днем, що сьогодня! Маруся. Драстуйте, драстуйте! Дякую... Я вам табачку
принесла. (Піднімає й показує пакунок). На ваші камери. З вікон:
— Спасіба, баришня!
— Покорнейше благодарим.
— От баришня, так баришня!
2-е вікно. Баришня, подойдіть ближче, нам не видно вас. А то, їй-богу, спать не буду, ежелі не повидю вас. Ближче, ближче... До воріт. Отак. Драстє вам! Как драгоценное здоров'ячко ваше? На свіданіца прийшли? Сьогодня для політики, баришня, нєту — сьогодня для нас, фартових...
Маруся. Я знаю. Мені треба побачить жениха.
2-е в і к н о. А ви позовіть помощника, баришня. Он пустить.
3-є вікно. Не пустить. Не полатається.
2-е вікно. Пустить! Ви тільки попросіть його любезно, так от, щоб я слободи не імєл, как пустить.
3-є в і к н о. Не пустить, сучій нос.
Пані в траурі (підходячи). Вы хотите на свидание? Не пускают. У меня здесь сын. Вы к жениху. Не пускают. Разрешение, говорят... Грубые такие. Приехала, думала, хоть увижу. Вы подумайте, это столько расходов. Пока это разрешение...
2-е вікно. Верно, баришня: зовіть помощника, пустить!
Вартовий. Ну, довольно там! Одойдіть, баришня, не полатається в розговори з арештантами распространяться...
Маруся. Та яж трошечки, землячок... Я раз у раз балакаю з ними... Вони од цього не повтікають.
3-є в і к н о. Он думаєть, що йому тут не прийдьоться сидіть. Попадьош і ти, брат...
Вартовий. Ну, попаду чи нет, а ти як попав, то сиди там... Одойдіть, баришня.
Маруся. Куди ж я одійду? Ех, ви, неласковий!
Вартовий (з ніяковістю). Так нам же приказано, баришня! Якби ето од міня, так хоч до утра розговарюйте сібє...
Маруся. Вам нічого не буде, а я скажу, що ви запрещали, а я не слухалась. Мене за це посадять сюди, а ви будете сторожить мене. Добре? А тепер ідіть собі, погуляйте.
Вартовий. Ех, їй-богу!
2-е вікно. Верно, земляк. Іди, братуха, погуляй і не обижай нашої баришні...
Вартовий. Яй не обижаю, тольки ж как не полатається, так я ж не могу...
3-є вікно. Пойді, пойді, мілий челавєк, погуляй, їй-богу!
Вартовий, чухаючись і озираючись на ворота, одходить.
Маруся (швидко вгору до вікон). Слухайте сюди! 2-е вікно (так же). Слухаєм.
Маруся. Передайте на політічеський корпус в чотирнадцяту камеру першого коридору... Чуєте? 2-е вікно. Чуємо, чуємо...
(Продовження на наступній сторінці)