С е к л и т а. Сестро! В тебе дочка і в мене дочка! Нехай я буду й сяка й така, і проста, і ликом шита, а все-таки я мати своїй Галі! Не дам знущатись над моєю дитиною і запанілим поганцям! (До Голохвостого). Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли ти не думав її брати!?
П р о н я. Свириде Петровичу, що вона каже?
П р о к і п С в и р и д о в и ч і Я в д о к і я П и л и п і в н а. Як же це, Свириде Петровичу?
Г о л о х в о с т и й. Брехня, брехня! Я вам не позволю публіковать меня! Я вам! я... я...
У с т я (до Секлити). Ще й брехню завдає?!
С е к л и т а. Я тобі докажу брехню, перевертню чортовий, пройдисвіте, ланцю!
Г о л о х в о с т и й. Я такого шкандалю не попущу, не прощу нікаким разом! Я вам не хто! Я Свирид Петрович Галахвастов! Мені гаваріть такого чортовиння? Да у мене всі будочники он де! (Показує кулак). Да я вас у часть! Да я вас за брехню в рештанську і замкну трома замками!
У с т я . Що, як замкне?
В с і. Під три замки?
С е к л и т а. Ой люде добрі, що ж це! Мене у рештанську за правду? Секлиту Лимариху, чесну хазяйку, під три замки? За те, що ти вчора заручився з моєю дочкою?!
П р о н я. Ай! То правда? Що ж це?..
П р о к і п С в и р и д о в и ч і Я в д о к і я П и л и п і в н а. Господи, глум який! Попущеніє боже! (Плачуть).
М е р о н і я. Чисте скушенїє!
Г о л о х в о с т и й. Врьош, стара! Я її знать не знаю, вєдать не вєдаю! З її какоюсь дочкою! Вона сказилась! А ми, Проню, хадьом вінчатись, Прокопе Свиридовичу, когда почали дєло, то надобно якось кончать. Невже нас буде держать одна брехлива баба?!
С е к л и т а. Я брешу?! Я сказилася! А не діждеш ти з твоїм чортовим батьком, з твоєю поганою матір'ю! Не будеш вінчатись: не пущу попа в ризи, хоч роздеріть мене! Ой кумці-голубці, кажіть же ви, хай люде чують; заступіться хоч ви за Лимариху,— опаскудив мою чесну сім'ю оцей ланець, шарлатан! А сестра рідна за ним руку тягне!
1-й б а с (2-му). Що, брат, не горілкою пахне!
2-й б а с. От халепа!
П р о н я (кричить). Докажіть, докажіть!
М а р т а. Як же, учора заручився, сама власними очима бачила і оцими вухами чула! Щоб я луснула, коли ми не пропили Галю!
У с т я . Та ще спочатку за столом, а далі і долі, і заручних пісень співали їм.
М е р о н і я. Та ще цей раб божий і танцював без одіянія скусительно!
П р о н я. Ой! Підступило під серце! Рятуйте! (Переходить і припада до матері).
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Господи, боже мій! Що ж з нею? Хоч згляньтесь!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Що ви зробили з дитиною ,нашою?
(Кинулись до Проні, розстібують плаття.)
С е к л и т а. А що, не вірили, який зух?
Г о л о х в о с т и й (з одчаєм до Проні). Не вірте їй: це заговор! Вона підпоїла, підкупила свідків. Я їх усєх на суд! Ну, де ж би таки я, Галахвастов, посватався на какой-небудь простой поганкє?
С е к л и т а (з кулаками до Голохвостого). Моя дочка юганка? Ах ти, каторжний, сибірний! Та я тобі очі видеру лоба!
П р о н я (нервно плаче). Мамо, я не вірю їй? Вона нарочито шкандаль робить... Заступіться ж! Не видержу... давить мене!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Сестро, зглянься на нас! Не безчесть дочки. Господь тебе покарає на твоїй! (Рида).
П р о к і п С в и р н д о в и ч. Слобоніть гостину, сестрице! Бачите, яке лихо!
С е к л и т а. Так так? Мене з хати?!
П р о н я (кричить, ридаючи). Ідіть собі? Не топіть мене!
С е к л и т а. Дурна ти, навісноголова! За якого харциза заступаєшся! Думаєш, що любить тебе? За гроші тільки. за гроші! Та він тебе вчора привселюдно лаяв, нівечив, гидив!
Г о л о х в о с т и й (кричить). Не йміть віри їй: бреше!
С е к л и т а. Ой кумці мої, заступниці мої! Кажіть уже ви, бо були там! Кажіть по правді!
М а р т а. А лаяв, господи як, і в батька, і в матір величав її совою, чаплею, кислоокою жабою!
П р о н я. Ой, ой! Зарізав!.. Під серце! Води!..
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Боже мій! Убили дитину мою! (Упада коло дочки, розстібує їй плаття).
У с т я . А проклинав як: щоб і халера, і чума на їх голову, щоб виздихали цілим кодлом!
Мєронія. Прорицав: анахтема, і дунув, і плюнув, як на сатану!
Г о л о х в о с т и й (несамовито). Це наклепи! Я в суд подам!
П р о н я. Ай, води, води!.. (Ніби зомліла).
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Химко, води швидче! Господи, одпусти і припусти!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Ой рятуйте! Нежива!
(X и м к а приносить воду. Прискають удвох на Проню. С т е п а н продирається в двері і щось шепоче Галі. П р о н я телесується, коло неї упадають старі)
2-й б а с. Пропала вже випивка!
1-й б а с. Ходім мерщі, щоб ще до мирового не попасти!
П р о н я (істерично). То такі ви? Мені одно, а друге Д р у г ій? При мені у очі мало не вскочите, а за очі банітувати... Ох! Ох!
Г о л о х в о с т и й (одступа). Та що ви їм вірите!
П р о н я. Чого ви ходили до мене? Нащо ви божились, клялись, падали передо мною на коліна?
Г о л о х в о с т и й. Та стійте ж...
П р о н я. Не за ваші магазини йшла... я... вас любила... а ви назнущались... осоромили на весь Подол... На весь Київ!.. Гетьте! Ой смерть моя! (Мліє).
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Вон, вон з нашого двору, щоб і слід тут ваш не смердів!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Вон, вон! Не треба нам такого зятя!
Г о л о х в о с т и й. Ну, до свіданья!
С е к л и т а (хапа його за поли). Ну, тепер я вже не пущу!
Г о л о х в о с т и й (вириваючись). Одчепіться!
С е к л и т а. Не пущу, не пущу! Думаєш, що багатий, так і безчестити мене можна? Женимо!
С т е п а н. Та який він багатий? Він банкрот!
С е к л и т а й Сірки. Банкрот... банкрот!
Г о л о х в о с т и й (виступа наперед, з запалом). Чого витріщились? Ну, банкрот, так і банкрот! А ви думали, как би я був багатий, то пошов би до вашого смітника?! Ха-ха-ха! Свинота необразованна! Авжеж, мені ваших дєнєг тольки й нада било! Так і понімайте! А вони заклали сібе в голову, що я на їхніх дочок задививсь. Антересно дуже! Не найшов би где? Поліз би на смітник! Да я, как дервий кавалер, і у Липках би знайшов настоящих баришень з отакими куделями, а не сватався б на вашій дурній поторочі, поганій Проні!
П р о н я. Ай! (Зомліла).
(С е к л и т а розвела руками.)
ВИХІД XV
(Ті ж, ж и д і к в а р т а л ь н и й.)
Ж и д. Ай, гвулт! Фарфал! Беріть його —он тамечки шарлатан, мошенник!
К в а р т а л ь н и й. Пожалуйте в часть!
(Всі остовпіли, Г о л о х в о с т и й опустив циліндра.)
(Картина)
(Завіса).