Писар (сам). Странной господин, ілі как господин земський виражається: "загадочной суб'єкт". Точно, што окончательно загадочной... А касаємо старшини, так і я Альошкє говорил уже не раз: "Алексєй Данилович, не очень того, штоб не запримєтили..." Вот уж муж і запримєтил... Значить, оченно явственно, когда уже і муж запримєтил...
ЯВА 8
Єлисей (хутко іде). Здрастуйте ще раз! Ви самі тут?
Писар. Бил іздєсь сейчас ваш палаша.
Єлисей. П'яні?
Писар. Окончательио тверезой.
Єлисей. Стало бить, не найшли сьогодня послухача. Мусив всім робочим наказати: як тільки котрий послуха батька і піде по горілку, битиму, он як битиму.
Писар. Однако ваш папаша, не будучи п'яний, сказал тут такую вещ.
Єлисей. Що таке?
Писар. Во-первих. Помніте на тройцу наш разговор, под повіткою? Ваш папаша усе слішал.
Єлисей. Так що ж?
Писар. Во-вторих, жалувался, што ви дерзкі.
Єлисей. А, не до папаші мені тепер, нехай опісля об цьому потовкуємо. Косарі сядуть зараз обідати, там мамаша біля них зосталися, а я прибіг до вас... Біда, приятелю, з робочими! Треба їх неодмінно як-небудь провчить! Помилуйте!.. Ледве пройдуть ручку зараз починають мантачить коси і мантачать півгодини... Це якісь дармоїди!.. І хто їх тут у вас так збалував?
Писар. Хто? (Оглядається). А зачєм тілесноє внушеніє одмінили? Какойсь-то писатель твердил, што не слєд одмінять, одначе одмінили... оп'ять земскій начальник всечасно дєлаїть внушеніє старшині, даби не омел біть по фізіономії мужика!.. Разві возможно без мордобітія?
Єлисей. Авжеж, не можна. Не даси ти іншому по морді, то він тобі дасть!
Писар. Да ето вєрно! Положим, што ми не особенно і придержуємся приказаній, но все ж дєйствуєм з оглядкою...
ЯВА 9
Ті ж і Олімпіада.
Олімпіада (кричить за лаштунками). Ах ти скотина, вампир, песиголовець!.. (Виходе, держачи в одній руці пляшку, а другою хвартухом витирає очі).
Єлисей. Що трапилось, мамашо?
Писар. Моє вам почтеніє!
Олімпіада. Поштєніє поштєнієм, а я вам кажу, господин писар, щоб ви зараз етого мерзавця, етого хвараона засадили в орешганську... Єжели ви не засадите його, я поїду до самого старшини...
Писар. Конечно, господин старшина усе для вас сдєлаїть. Но заспокойтесь, мадам, і розкажіть обстоятельно, так сказать, по пунктам, даби понять окончательно, в чем дєло?
Олімпіада. Не можу заспокоїтись! Ах ти, морськая свиня, ах ти, мордатой дельхвин!..
Єлисей. Та в чім же річ?
Олімпіада. Понімаєте? Наливаю косарям по румці, значить, порцію. Один випив — нічого, другий випив — тож нічого не сказав; а третій, взявши водку в рот, харкнув нею прямо мені в твар...
Писар. Ето неделікатная історія.
Олімпіада. Як ви його не посадовите в орештанську, тоді кінець нашому приятельству. Помінилась я хрестити у вас дитину з господином старшиною,— не хреститиму. Так і Олексієві Даниловичеві перекажіть, що не хреститиму!
Писар. Посадить мужика не штука, єто з удовольствієм, но...
ЯВА 10
Косарі і в'язільниці.
1-й косар. Рощот, зараз давайте нам рощот!
Писар. Ви што ж єто, бунтовать?
1-й косар. Як то бунтовать? Ми не хочемо помий їсти і помиями запивать. Замість борщу — помиї, замість порції — помиї!..
Олімпіада. Оце той самий таганрозький фараон.
1-й косар. Не лайтесь, хазяйко, бо й я умію лаятись!
Олімпіада (палива чарку). Господин писар, звольте покоштувать, хіба це помиї?
Писар. Желаєм здраствовать! (П'є). Ето? (Тихо Єлисеєві). Знаєте, друг мой, как я вас не уважаю, но єто хуже помий!..
Олімпіада. Нуте, що ви скажете?
Писар. Да, при неімєнії лучшей, пить можна.
1-й косар. То й пийте, а ми такої гидоти не питимем.
Писар (підступа). Ти слишком розборчивой! А как твоя фамілія? Із какой ти деревні?
1-й косар (одступає) Не цікавтесь, бо не скажу... (До Єлисея). Як не дасте рощота, то й не треба. Ходім, братці! Тільки глядіть, щоб бува опісля не каялись.
Пішли.
Писар. А, іспугался, бестія!
Єлисей (до писаря). Та що це ви робите? (До косарів). Та стривайте-бо, куди ви? (Біжить за ними). Я зараз пошлю за доброю горілкою, і страву вам кращу зварять. Мамашо! Нам без косарів не можна зостатись. (Побіг).
Олімпіада (біжить до косарів). Зостаньтесь, я вже вам вибачаю!.. Тільки щоб удруге не сміли горілкою хлюпать у пику. Коли не до смаку, не пийте!.. (Вертається). От який народ у вас. Я більш 20 годів шинкарювала, і ніхто мені такого шкандала не робив, щоб прямо у хвизиономую... Ви, пожалуста, не перекажіть про цей случай Олексієві Даниловичеві. А як його здоров'ячко?
Писар. Он совершенно здоров. Но, мадам, гдє ви ету водку взяли? Воопче я запримєтів, што у вас водка какаясь-то всегда слабоватая... Гдє ви покупаєте такую? Неужто у наших корчемников? Не дєлайте етаго, не совєтую!.. Ах, єто корчемство, прямо ужасная вещь... І нікак нельзя ні одного корчемника накрить — народ не видайоть... А почому не видайоть?.. Потому што іной і не п'яниця, но вдруг случай такой, што без водки йому не обойтись, а тут денєг ні алтина... А корчемник і набор дайоть і под заклад... вот почему і покривають...
Чутно в хаті голоси. Што єто?
Гніт. Нащо ж ти виказала, га?
Варвара. Мамаша почали допитувать, я й виказала.
Гніт. Щоб тебе чортяки виказали!
Варвара. За віщо ви лаєтесь?
Гніт. Ще й битиму тебе!
Варвара. Руки короткі!
Гніт. Що? Ах ти ж!..
Варвара (кричить). Ґвалт, б'ють!.. (Вибігає без очіпка). Я в чоловіковій волі, а не в тестевій!.. Де Єлисей, де Єлисей?.. (Побігла).
Олімпіада. Бачите, бачите? Ледве пораховались з робочими, а тут старий заходився бити невістку, певно, за те, що та виказала мені, де він сховав горілку. Прямо стовпотвореніє.
Писар. Істинною смішеніє язиків...
ЯВА 11
Ті ж, Єлисей і Варвара.
Єлисей. Мою жінку бить? Хто сміє її бигь, опріч мене? Ні, папашо, вам до цього діла дзуски... (Хутко йде в хату).
Писар (хапа його за руку). Єлисєй Кузьмич, хладнокровіє...
Єлисей (вирива руку). Одв'яжись. (Пішов).
Варвара за ним
Писар. Мадам! Вмішайтесь в ето столкновеніє, штоб не пройзошло катастрофи. (В хаті чутно голоси).
Єлисей. Я її муж, я її і началник, а ви не маєте над нею волі!..
Гніт. Ось я тобі покажу мою волю!..
Чутно борюкання.
Єлисей. Е, ні, папашо, у палиці два кінці.
Гніт. Ах ти ж!
Чутно, неначе щось важке упало.
Єлисей (вибігає блідий). Та невже ж? Ні, то мені так здалось...
Олімпіада. Що таке?
Писар. Што случилось?
Єлисей. Папаша упали додолу і неначе мертві!..
Олімпіада. Невже помер? (Біжить в хату).
Писар. Неожиданная неприятность. (Пішов в кату).
Варвара (вибігає). Що ти наробив?
Єлисей (стиска її за руку). Мовчи!
Варвара. У батька кров з рота... Ти убив батька...
Єлисей. Мовчи, розірву...
ЯВА 12
Писар виводить під руку Ґнота, за ним Олімпіада виходе.
Олімпіада (до Ґнота). За що ж ти мене відпихаєш, за що? Бач, допився до краю...
Писар. Бодрітесь, папаша. Ето пустяки, пройдьоть... Тольки кров надо обмить.
Єлисей хоче підійти до Ґнота.
Гніт (рукою робе знак, щоб Єлисей не підходив). Ох... Так... так, сину, і слід мені... Про віщо дбав, те й придбав.
Завіса
ДІЯ ТРЕТЯ
Ті ж обставини, що і в другій дії.
ЯВА 1
Єлисей і писар.
Єлисей (за лаштунками). Випряжи ж коняку та зараз збігай до плотника, спитай: чи скоро буде готовий? (Входе в ворота з одного боку, а йому назустріч з другого боку — писар).
Писар. Какоє яеожиданноє столкновеніє: ви только што под'єхали до двора, как і я тут как тут. Ето как у куплетах гдєсь-то єсть такая строчка: "наш пострєл вездє поспєл". Я утверждаю, що ето "е інакше, как окончательно обоюдная симпатія! Даже лошадь моя влюблена у вас. Ах, какоє ето умноє животноє! Оно понімаїть, што іздєсь дають йому вволю овса лібо ячменя, і потому само на поворотку звертаєть... Но тревожноє обстоятельство заінтересовало меня окончательно. Што ето у вас на фургоні за ящик, похожий на гроб? Бить можить, папаша волею божію?..
Єлисей. Ні, ще мучаться, мабуть, скоро вже покинуть білий світ.
Писар. Так ви заблаговременно і гроб? Да, да, ето дєлають многіє старики: но только што ваш папаша не так єщо стар, штоб... І надежди на виздоровлєніє нікакой?
Єлисей. Нікоторої.
Писар. Значить, ви папашу порядочно тогда штовхнули?
Єлисей (з жахом). Коли? Що це ви?
Писар. Как "коли"? З того самого случаю. Заболіваємость вашого папаші не іначе как послєдствіє чрезвичайного штовханія. Конечно, не я єто говорю, боже меня сохрани; но другіє, коториє...
Єлисей. Хто ж другі?
Писар. Мало лі хто? А пригадайте, што когда єта самая ссора ваша пройзошла, то супруга ваша оченно голосно воскрикнули, што ви убили батька?
Єлисей (тривожно). Невже? Ах ти ж ідолка!.. Правду мамаша говорять, що моя жона найлютіший мій ворог. Так я ж з нею порішу...
Писар. Што ви, што ви? Друг мой, заспокойтесь!
Єлисей. Заспокоюсь тоді, як розведусь з нею, потому що обридла вже вона мені... Ось я зараз її спитаю, нехай у вічі при вас скаже... (Гука). Вар-варо!
Писар. Позвольте. Бить можеть, ето сни тогда со страху наболтали?
Єлисей. Ах ти ж дурище, аж ти ж самашедча!..
Писар. Заспокойтесь, пожалуста, заспокойтесь. Ну, а доктора не приглашали?
(Продовження на наступній сторінці)