(Обмінялись поглядом). Щасливої дороги. (Виходить, ще раз озирнулась).
О л е н к а. (дивиться їй вслід). Вродлива жінка! І вона може бути дружиною Кравцова... (Підняла газету, знову вдивляється в портрет). Не треба нам зустрічатися, Кравцов! Не будемо руйнувати мого, а може, й твого щастя. (Підвелася, взяла валізку). Роками ішла, а на останні кілька хвилин не вистачило мужності... (Поглянула на його будинок). Прощай, Кравцов!
Пауза.
Моя доля... (Затиснула вуста рукою, наче злякалася, що вирветься з грудей плач. Повільно виходить).
Квартира Кравцова. Кравцов сидить на своєму улюбленому місці, у кріслі. Тамара — на канапі, гортає ілюстрований журнал. Скирда стоїть посеред кімнати, наче роздумує, що йому треба зробити. Налив келих вина, випив. Тамара краєм ока спостерігає за ним.
С к и р д а. Кравцов, не здається тобі, що ти директор так ніби (жест) і нічого, але з плямочками?
К р а в ц о в. Мені здається інше — що ти, Скирда, захоплюєшся вишукуванням плямочок.
С к и р д а. Не подобається?
К р а в ц о в. Як бачиш — терплю.
С к и р д а. Кравцов, ну, хай уже ти, як то кажуть, і днюєш, і ночуєш на заводі. Для тебе на заводі світ починається і кінчається. А люди? Людям потрібен відпочинок. А куди вони підуть? Клуб малий, кінотеатр один-однісінький, розваги в парку — ні гу-гу. І стадіончик би теж...
К р а в ц о в. Якісь у тебе побажання, я б сказав, цілеспрямовані.
С к и р д а. (жест, мовляв, ось хто я). Фабзавком, культ-сектор — відпочинок трудящих.
К р а в ц о в. Пробач, забув.
Т а м а р а. Скирда має рацію. Сьогодні одна жінка в розмові назвала наше місто навіть трохи суворим.
С к и р д а. (жест). Дякую за підтримку.
Т а м а р а. (до Кравцова). А коли ти береш відпустку, Кравцов?
К р а в ц о в. (не відриваючись від газет). Попросив дозволу.
С к и р д а. План не пустить і командарм...
К р а в ц о в. подивився в його бік: що, мовляв, за командарм?
На твоєму заводі людей до корпусу, виходить, — ти комкор, а над тобою — командарм...
Пауза.
К р а в ц о в. (тільки посміхнувся). А мені після фронту всі роки здаються відпусткою.
Дзвінок. Скирда і Тамара перезирнулися, кому йти відчиняти. Кравцов підвівся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе її на стіл.
К р а в ц о в. (посміхнувся). Відпочив!..
Скирда підійшов, взяв телеграму, прочитав.
С к и р д а. У Москву викликають? Це — перед наступом, Кравцов.
Т а м а р а. Можна і я з тобою? На роботі мене відпустять.
С к и р д а. (про себе). Ад'ютант.
Знову дзвінок. (Виходить).
Т а м а р а. поправляє зачіску. Повертається Скирда, за ним — Оленка з валізкою в руках. Зупинилася. Хвилювання наче заморозило її. Глянула на Тамару, на Скирду і зупинилася поглядом на Кравцові. Скирда вдивляється в Оленку. Тамара в якомусь недоброму передчутті підвелася з канапи. Кравцов поволі опустив газету, дивиться на Оленку, їхні погляди зустрілися. Валізка випала з рук Оленки. Кравцов, не відриваючи від неї погляду, підвівся. Стоять одне проти одного...
Завіса