О л е н к а. Давненько... (Перемагає душевний біль, по паузі). Вам зварити каші молочної? Я вмію.
С к и р д а. Не треба. (Підійшов до Оленки, поклав руку на плече).
О л е н к а. Німців не пропустите?
Скирда прийняв руку, відійшов від Оленки, промовчав. Вбігає Кравцов з омелою в руках. Видно, приховує біль.
К р а в ц о в. Єсть омела!
Скирда пильно дивиться на Кравцова. Пауза.
С к и р д а. Кравцов, зніміть шинелю!
К р а в ц о в. Товаришу капітан!.. (Під суворим поглядом капітана знімає шинелю, кладе на табуретку),
Заходить Ковалиха, мовчки спостерігає.
С к и р д а. Зніміть гімнастерку!
К р а в ц о в (оглянувся на Оленку). Товаришу!.. (Спіткнувся об погляд Скирди, знімає гімнастерку, тепер видно пов'язку, через яку просочилася кров). Це тільки дряпонуло. Їй-богу, дивіться, я можу зарядку робити. (Робить вправи).
О л е н к а. Кров!..
К р а в ц о в. Ліз за омелою і пов'язку зрушив.
Ковалиха підійшла, оглянула пов'язку. Торкнулася чола. Скирда подивився на Ковалиху, ніби запитав: "Що робити?"
К о в а л и х а. Гарно перев'язано. Хто?
К р а в ц о в (швидко одягається). Вічний! Він усе вміє.
К о в а л и х а. Скільки тобі років, хлопче?
К р а в ц о в (зам'явся, подивився на Оленку, на Скирду). Скільки мені років?..
К о в а л и х а (зняла з нього пілотку і наче відповіла на його запитання). Дев'ятнадцять.
К р а в ц о в. Завтра двадцятий піде.
К о в а л и х а (до Оленки). Дай хлопцеві повечеряти. (До Скирди). Начальнику твоєму зараз не можна розмовляти, не треба ні з ким бачитись, нікого не чути, і на поріг щоб ніхто!
С к и р д а. Єсть!
Ковалиха виходить, за нею Скирда.
К р а в ц о в (йому аж жарко стало). Ну й баба в тебе. Вона що, ворожка?
О л е н к а (схвильовано). Ти поранений? Тобі боляче?
К р а в ц о в. Дрібниці.
О л е н к а. Давай я тебе лікуватиму. Баба — комкора, а я — тебе.
К р а в ц о в. Мене лікувати? Я хоч і сьогодні в бій!
О л е н к а. Лоша.
К р а в ц о в. Що?!
О л е н к а. Я тебе називатиму лошам.
К р а в ц о в. Легше, громадяночко. А то попрошу звідси.
О л е н к а. Мене з моєї хати?
К р а в ц о в. Час воєнний — і ця хата мобілізована! Ви що, куркулі? Дві хати маєте.
О л е н к а. Це-мій палац! А то — хата.
К р а в ц о в (оглядає хату, усміхнувся). Палац! А живете де?
О л е н к а. День — у палаці, а день — у хаті.
К р а в ц о в. Прийдуть німці і хату і палац спалять.
О л е н к а. Не відступайте — не прийдуть!
К р а в ц о в. Про Кутузова чула? Отак і ми.
О л е н к а. Аж до Москви.
К р а в ц о в. Військова таємниця.
О л е н к а. А ти герой! Поранений і не признався.
К р а в ц о в. У нашій частині всі герої.
О л е н к а. А як називається ваша частина?
К р а в ц о в (подумав). Енська.
О л е н к а. Енська? Назва якась дивна. Будемо вечеряти.
К р а в ц о в. Я не голодний.
О л е н к а. Так і повірю. (Подає на стіл хліб, молоко). Хочеш борщу?
К р а в ц о в. Хто ж вечеря борщ?
О л е н к а. Сало є. (Подає на стіл). А що ти любиш?
К р а в ц о в. Солдат любить добавку.
О л е н к а. З'їж це, добавлю. Як тебе звати?
К р а в ц о в. А яке ім'я тобі подобається?
О л е н к а (подумала). Максим!
К р а в ц о в. Називай Максимом. Я теж хочу мати кілька імен.
О л е н к а. Сідай вечеряти, Максиме, і я з тобою.
Сідають за стіл.
К р а в ц о в. Стіл якийсь чудернацький.
О л е н к а. Я погано знала геометрію, і тато мені зробив стіл трикутником. Як наочне приладдя до теореми Піфагора.
К р а в ц о в. Дивний батько!
О л е н к а. Увесь в мене.
К р а в ц о в. І малювати він навчив?
О л е н к а. Він у мене і столяр, і маляр.
К р а в ц о в. Я теж столярую. Стіл собі зробив, шафу.
О л е н к а. Хвастаєш!
К р а в ц о в. Колись поїдемо після війни до мене, побачиш.
О л е н к а. Оце тільки про те й думаю, як до тебе приїхати. Справді сьогодні твій день народження? Може...
К р а в ц о в. Ні, не збрехав — сьогодні стукне дев'ятнадцять! Піде двадцятий. Летять роки!
О л е н к а. То будемо справляти день народження. Тільки випивки у мене немає.
К р а в ц о в. У мене є трохи розведеного спирту. Але взнає капітан — уб'є на місці!
О л е н к а. Ти любиш випити?
К р а в ц о в. Ні.
О л е н к а. А я раз була п'яна, на випускному...
К р а в ц о в. Що ж ти робила п'яною?
О л е н к а. Цілувалася з хлопцями... (Пауза, всміхнулася). В записках. Гра така є. А ти пам'ятаєш випускний?
Хата затемнюється. На
авансцену виходить Скирда, назустріч — Вічний.
В і ч н и й. Рядовий Вічний за вашим наказом прибув!,
С к й р д а. Поранений?
В і ч н и й. Майже ні, товаришу капітан!
Пауза.
С к и р д а. Завдання.
В і ч н и й. Слухаю, товаришу капітан!
С к и р д а. Ручний кулемет, побільше дисків — і на дорогу, де місток. Знаєш?
В і ч н и й. Примітив.
С к и р д а. Поки не відійдемо, тримайся!
В і ч н и й. Єсть! (Пауза),
С к и р д а. Можеш не повернутися. (Пауза). Солдатську книжку! (Довга пауза). Діти є?
В і ч н и й. Двоє. (Подає книжку). Хлопчики.
С к и р д а (не бере). Пошлю іншого.
В і ч н и й. Візьміть!
С к и р д а. Подумав?
В і ч н и й. Війна!.. Що ж тут думати...
С к и р д а (бере книжку). Одному важко буде. Візьми з собою Кравцова.
В і ч н и й. Я сам!
С к и р д а. Кравцов не боягуз!
В і ч н и й. Знаю. Але він молодий, йому ще жити... Піду, товаришу капітан. (Виходить).
С к и р д а. Війна священна, і солдати святі!
Висвітлюється хата. За столом Оленка, Кравцов. На столі горить свічка.
О л е н к а. На випускному я танцювала, танцювала! (Дивиться на Кравцова). Давай потанцюємо, Кравцов!
К р а в ц о в. Без музики?
О л е н к а. Згадаємо ту, що на випускному.
Виходить із-за столу. Кравцов несміливо торкнувся стану Оленки, повільно танцюють, а десь далеко народжуються звуки вальсу. Кравцов нахиляється, мов хоче поцілувати Оленку, дівчина відсторонюється, обоє зупинилися. Мовчать.
К р а в ц о в. Закінчиться війна — зустрінемося. Побачиш, приїду!
О л е н к а (посміхнулася). Квитка не дістанеш.
К р а в ц о в. А я не поїздом.
О л е н к а. Літаком?
К р а в ц о в. Я приїду до тебе... (Зупинився, потім глянув на голубих оленів). Ось на них, на голубих оленях! В заметіль таку, що тільки в нас буває, — непроглядну, як білий дим. На голубих оленях! Вони мчатимуть, як ось ці... Вітром мчатимуть!
О л е н к а. Голубих оленів не буває, я їх придумала.
К р а в ц о в. Раз ти придумала, то вони є! І я їх знайду! Приїду і скажу: Їлонко, Роксолано, Жанно д'Арк, поїхали!..
О л е н к а. Куди?!
К р а в ц о в. Світ дивитися! Я тобі покажу такі дивовижні краї!
О л е н к а. А ти їх бачив?
К р а в ц о в. Снилось або уявляв! Може, поїдемо в чужі землі допомагати революцію робити?
О л е н к а. Не боїшся?
К р а в ц о в. Я... Та от завтра бій, і я піду! Хай уб'ють, не боюся!
О л е н к а (тихо). А хто до мене приїде?
К р а в ц о в (подумав). Ні. Я виживу! Щоб до тебе повернутися!
О л е н к а. Виживи, Кравцов!
Пауза. Заходить Ковалиха, пильно подивилася на них.
К о в а л и х а (до Оленки). Пора спати. До сусідів іди.
О л е н к а (підвелася). Іду...
К р а в ц о в (теж підвівся, до Оленки). Ми завтра переходимо на інші позиції.
О л е н к а. До побачення... (Виходить).
К о в а л и х а. "На інші позиції" — командир... Лягай спати!
К р а в ц о в. Я на посту.
К о в а л и х а. Спи — не вкрадуть. (Виходить. З порога). Свічку загаси, коли лягатимеш, а то ще пожару наробиш.
К р а в ц о в (ходить по кімнаті). Я найду її після війни! Знайду!.. А може, я їй не сподобався? Я ж некрасивий. Бач, лошам мене обізвала. Може, я й схожий на лоша. Стрижений. Нічого! За війну я ще таке волосся відпущу! (Пауза), До сусідів пішла... Де ті сусіди? Де її знайти?
Непомітно для Кравцова заходить Оленка.
Ол е н к а. Я тут...
Кравцов підбігає до неї, хоче обняти — і не сміє, опускає руки.
О л е н к а. Не хочеться спати.
Помовчали.
К р а в ц о в. Їлонка... А завтра будеш Жанна. Дивна ти... Придумала — кожен день нове ім'я!..
О л е н к а. А квіти ж мають по кілька назв. Є така квітка. Любка дволиста, а ще вона називається нічниця, нічна фіалка, І ще вона має назву, знаєш яку? (Пауза). Люби-мене-не-покинь...
Обоє зніяковіли, мовчать. Чути вальс.
Затемнення.
На авансцену виходять Ковалиха і Скирда.
К о в а л и х а. Лікаря немає... Таке у вас військо!
С к и р д а. З оточення виходимо.
К о в а л и х а. Довоювалися.
С к и р д а. Як поранені?
К о в а л и х а. Чоловік тридцять треба тут лишити.
С к и р д а. Ранком німці увійдуть.
К о в а л и х а. Люди розберуть, приховають.
С к и р д а. Спасибі.
К о в а л и х а. Розпорядися, щоб зброю і що положено забрали у них.
С к и р д а. Єсть!
(Продовження на наступній сторінці)