Тоді очі дивилися широко розкритими, прозоро-блакитними озерами.
Глибоко приймали нову радість землі. Мимоволі вабив до себе вогкий вітер з моря. Мірта пішла назустріч йому.
На ранок сиза, ніжно-блакитна стрічка лягла на березі моря, а сонце червоніло й сміялось. Мірта сіла й радісно передихала. В задумі брала камінчики й пускала в море. Камінчики м'яко булькали, Мірта ж говорила:
— До Берліна! До Мюнхена! Камінчик за камінчиком:
— Плюсь! Плюсь! Плюсь!
Травень, 1923 м. Лубни
Примітки:
[1] Це добре, це дуже добре (нім.).
[2] Батьківщина (нім.).
[3] О, так! Звичайно! (Нім.)
[4] О, мій Боже! Любий Боже! (Нім.).