— Не самі ж летять чи пливуть, а хтось їх супроводжує? — допитувався Хома.
— Неодмінно супроводжують представники ЦРУ.
— Ага, зоотехніки, значить,— здогадався старший куди пошлють.— Ветеринари, значить... А багато доводиться їздити вашим свиням, багато доводиться втрачати в живій вазі?
— Нічого не вдієш, така доля у всіх свиней, що входять до корпусу швидкого реагування. Проте нас не турбують втрати у живій вазі, бо накладні витрати є в усякому бізнесі. Тим більше не можна не програмувати великі накладні витрати, коли йдеться про геополітику, про захист стратегічних інтересів США в усьому світі.
— І ваше гарматне м’ясо ждуть на всіх заготівельних пунктах? — допитувався Хома, вкрай зацікавлений передовим і будь-яким досвідом заокеанського свинарського комплексу.— Бо з нашого "Барвінку" ждуть і в районі, і в області, адже і їм треба виконувати план.
— У нас інша заготівельна система,— не став критись чоловік-циркуль.— Ми, як правило, не виходимо з інтересів тих, що представляють заготівельні пункти на місцях, ми керуємось тільки інтересами великого капіталу, транснаціональних концернів і корпорацій. Досвід історії показує, що ми вдаємось до примусового постачання гарматного м’яса з метою захисту прав людини як в Америці, так і далеко за її межами.
— Комплекс ваш хитрує, наче вовк,— озвався Хома.— Це ж треба так уміти захищати людські права!
— Як у вашій Яблунівці кажуть? — мовив чоловік-циркуль, і за всю їхню довгу розмову на обличчі майнув промінь усмішки — то-нкий промінь, наче лазерний.— І вовк ситий, і кози цілі, так?
— Ага, кажуть, що розжалився вовк над поросям, як ніжки поод’їдав!
— А ще у вашому колгоспі "Барвінок" кажуть: і вовк ситий, і сіно ціле, так?
— Ага, кажуть, що біда вівцям, де вовк пастушить,— мовив Хома, украй подивований як тим, що побачив, так і тим, що почув із уст чоловіка-циркуля.
Тут знову по радіомережі свинарського комплексу стали транслювати ревіння танкових моторів та бушовисько танкового бою, в якому, либонь, зійшлись докупи великі броньовані армади. Молодняк по клітках метався по кутках, кувікав, рохкав, верещав, телесувався, наче нечиста сила перед судним днем. Вираз вдоволення появився на довгастому обличчі в чоловіка-циркуля, зате обличчя в старшого куди пошлють ставало таке, наче йому під шкіру сала ось заливають, а він мусить терпіти, й очі його скидались на дві рогатини, ладні кинутись на будь-яку гадину. Ой, Хомо, ой, мандрівнику великий, ой, знаменитий гостю всього американського континенту! Чи гадав ти колись у своїй обітованій Яблунівці, що за океаном потраплятимеш із вогню та в полум’я, що, перепливши океан, зможеш там і в калюжі втопитись, що, пройшовши мідні труби, попадеш чортові в зуби?! Але мусиш терпіти, адже ти гість, і не випадає гостеві порядкувати в чужій господі, хоч, може, й не збирався ти там поживитись, як пес макогоном, хоч, може, тому ти й воду подеколи не пив, що сподівався на мед.
РОЗДІЛ П’ЯТДЕСЯТИЙ,
у якому розказано про зустрічі грибка маслючка із секс-бомбою Мейдж, а також змальовано унікальну аптечну фірму
Не встигли розвіятись мої підозри, страхи й побоювання, навіяні мракобіськими балачками чоловіка-циркуля та страхітливим видивом свинарського комплексу, як невдовзі в голові знову спрацювали радіобіологічні та телебіологічні здібності. Очевидно, я багато втратив за той час, коли вони були в занепаді, і велика низка пригод Хоми за океаном зосталась для мене таємницею за сімома замками. Серед тих пригод траплялись, мабуть, не менш фантастичні, аніж відвідини свинарського комплексу чи поліклініки для со-
бак, 5, напевне, доля зводила грибка маслючка ще з характернішими типами, аніж чоловік-циркуль чи власниця ірландського сетера — фарбована шатенка... Отож я мав таки зрадіти, коли, повторюю, невдовзі після попереднього сеансу в голові спалахнули нові імпульси, що звістували налагодження близького контакту з далеким континентом.
Зачинивши сінешні та хатні двері на замки, щоб унеможливити будь-чиє вторгнення в знахарчину господу, я вклався на ліжку. Авжеж, слід максимально зосередитися, сконцентрувати увагу, щоб не пропустити й найменших дрібниць. Хай вони й несуттєві, оті дрібниці, але всі треба поскладати в картотеку пам’яті, бо хто відає, чи не доведеться згодом складати найдетальніший звіт про почуте й побачене за океаном,— якщо не перед часом та історією, то перед колгоспом "Барвінок" та благословенною подільською Яблунівкою!
Хома, як завжди, появився перед моїм зором несподівано, мовби з конопель вигулькнув, бо чи то взяв він собі таку звичку поводитися за океаном, чи то тут мали вагу особливості зв’язку з імперіалістичним спрутом, себто з Америкою. І, на диво, не скинув свого традиційного одягу, в якому колись ходив позичатися спекулянтці Одарці Дармограїсі.
Тепер, коли ви так яскраво побачили старшого куди пошлють, уявіть собі коло нього жінку! Молоду вродливу жінку, яка скидалась на секс-бомбу. Все в неї здавалось рекламним: усмішка прекрасних звабливих уст, погляд блакитних, як альпійська фіалка, очей, а також, звісно, зачіска, яка належала до безумовних перукарських шедеврів. Стрункі довгі ноги нагадували поменшені щогли радіо "Свобода", що так терпляче й безнадійно оббріхує Радянський Союз. Якби півкулі грудей скласти докупи, вони мали б утворити ідеально круглий глобус. Стан її тонкий можна було б охопити золотим перснем, який надівають на вказівний палець. І чи варто говорити, що всі речі її жіночого туалету теж відзначались рекламною впевненістю й закличністю, рекламною спокусливістю й фатальною невідпорністю?
Жінка поглянула на платиновий наручний годинник, оздоблений коштовним камінням, наче хотіла впевнитись у славнозвісній пунктуальності яблунівського колгоспника.
— Від імені фірми дякую за те, що ви прийшли вчасно,— мовила секс-бомба, сяючи перлинами зубів.— Мене звати Мейдж. Прошу!
І привітним жестом руки показала на масивні скляні двері, Здається, від владної і привітної магії того жесту двері самі стали відчинятись, і, звісно, Хомі нічого не зоставалось, як слідом за представницею фірми переступити поріг під’їзду висотного будинку.
— Наша фірма зацікавлена в якнайширшій рекламі,— щебетала зваблива Мейдж, і кожне мовлене її вустами слово здавалося звабливим, сповненим еротичної радіації.— Чим ширша реклама — тим більші прибутки, чим більші прибутки — тим ширша реклама, ви розумієте ланцюгову реакцію цієї закономірності?
— Авжеж, дощ іде — гриби будуть,— за своєю звичкою відповів приказкою грибок маслючок.
Либонь, приглядався він до заокеанської секс-бомби не без цікавості. І не тільки тому, напевне, що давненько рідної жінки Мартохи, спорядженої у пояс цнотливості, не бачив, а тому, насамперед, що від секс-бомби Мейдж не можна було відірвати погляду. Якщо в болоті не без чорта, то що ж тоді казати про сині фіалки Мейдж! І хоч яблунівському колгоспникові годилося б берегти яблунівську честь, та що вдієш, коли чоловіча охота — наче отой дідько в очеретах: одну дудку кида, а другу вирізає.
Поминувши світлий хол, обставлений прозорими меблями (крізь ці меблі можна було дивитись, наче крізь кришталь), чарівна Мейдж і зачарований Хома вступили до приміщення, обладнаного прозорими шафами, прозорими стендами, прозорими колбами. Враження стерильної чистоти було таке сильне, мовби ти опинився на заллятій сонцем вершині Кордільєр, де сліпучо палахкотить сніг,— і Хома навіть примружився під несподіванки.
— Це і є знаменита аптека, передбачена програмою мого перебування в Америці? — не приховуючи отетеріння, поспитав старший куди пошлють.
— Так,— не приховуючи гордості, відповіла Мейдж і так потягнулась угору на струнких ногах, що стала ще тонша в стані: тепер би її просилив через вушко голки.— Сюди на екскурсію потрапляють тільки високі гості конгресу й сенату.
— Так таки та аптека? — знову перепитав Хома, наче від отетеріння став розумом своїм ні богу, ні людям, ні попові, ні наймитові, ні к лавці, ні к столу.
— Єдина в Америці,— мовила Мейдж.— А також єдина в усьому світі. Хоч нам відомо, що Японія мріє про таку саму аптеку.
Наче причмелений тим, що побачив краєчком ока, й тим, що мав іще побачити розплющеними очима, старший куди пошлють повільно наблизився до великої прозорої шафи, де стояло безліч прозорих шкатулок, наповнених прозорим розчином. За якусь хвилю перевів погляд на Мейдж, наче просив секс-бомбу розвіяти його сумніви, що секс-бомба й постаралася зробити, з мінорною веселістю ствердно кивнувши головою.
— Так, ви не помиляєтесь,— мовила Мейдж, і кожне слово її випромінювало еротичну радіацію, якій піддався б і покійник.
— Так багато сердець? — перепитав Хома чистою українською мовою з подільським акцентом.
— Так багато сердець,— підтвердила Мейдж чистою англійською, бо чудово розуміла Хому, хоч, може, не вивчала української мови ні в коледжі, ні в університеті, й тим більше не мала ніякісінького поняття про подільський чи поліський діалекти.— Звичайно, ви бачите не всі запаси. Більша частина зберігається в спеціальних сейфах.
(Продовження на наступній сторінці)