«До Пархома» Петро Гулак-Артемовський

Читати онлайн поезію Петра Гулака-Артемовського «До Пархома»

A

1 c.

    І

    Aequam memento rebus in ardui

    Servare mentem: non secus in bonis etc.

    Horat. Lib. II. Od. 3 [13]

    Пархоме, в щасті не брикай!
    В нудьзі притьмом не лізь до неба!
    Людей питай, свій розум май!
    Як не мудруй,— а вмерти треба!
    Чи коротаєш вік в журбі,
    Чи то, за поставцем горілки,
    В шинку нарізують тобі
    Цимбали, кобзи і сопілки;
    Чи п'яний під тином хропеш,
    Чи до господи лізеш рачки
    І жінку макогоном б'єш,
    Чи сам товчешся навкулачки,-
    Ори і засівай лани,
    Коси широкі перелоги,
    І грошики за баштани
    Лупи — та все одкинеш ноги!
    Покинеш все: стіжки й скирти,
    Всі ласощі, паслін, цибулю..
    Загарба інший все, а ти
    З'їси за гірку працю дулю!..
    Чи соцьким батько твій в селі,
    Чи сам на панщині працює,-
    А смерть зрівняє всіх в землі:
    Ні з ким, скажена, не жартує!..
    "Чи чіт, чи лишка?.." — загука.
    Ти крикнеш: "Чіт!.." — Ба, брешеш, сину!" —
    Озветься паплюга з кутка —
    Та й зцупить з печі в домовину!

    4 ноября 1827 г.

    II

    Tu ne quaesieris, scire nefas, quern mihi, quem tibi

    Finem Di dederint. Leuconoe; nee Babylinios

    Tentaris numeros etc.

    Horat. Lib. I. Od. 11 [14]

    Пархоме, не мудруй! ворожки не питай,
    Як довгий вік прокоротаєш;
    Що виковала вже зозуля — поживай!
    А більше — шкода, що й бажаєш...
    Хоч всіх ти упирів збери і знахорів,
    Хоч покумайся ти з відьмами:
    Ніхто не скаже нам так, як би ти хотів,
    Що доля завтра зробить з нами!
    Чи доведеться ще подушне заплатить,
    Чи до снаги вже розплатився?..
    Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть?..
    Дурний! дурний!.. а в школі вчився!..
    Терпи!.. За долею, куди попхне, хились,
    Як хилиться від вітру гілка;
    Чи будеш жить, чи вмреш, Пархоме, не журись!..
    Журись об тім, чи є горілка!..
    А, є? так при на стіл!.. Частуй та й сам кругляй!..
    Чи нам, Пархоме, треба скільки!..
    Та вже ж — чи вкорочать свій вік, то вкорочай
    В шинку над бочкою горілки!
    От ми базікаєм,— а час, мов віл з гори,
    Чухра: його не налигаєш!
    От, скільки б випили до сеї ми пори,
    Так ти ж буцім недочуваєш!
    Ну ж, цуп останню ти гривняку з капшука,
    Поки стара пере ганчірки,
    Бо вже як вернеться, то думка, бач, така,
    Що помремо обидва без горілки!

    5 ноября 1827 г.

     

    [13] — Пам'ятай, що треба зберігати розум не тільки в злі, при лихих обставинах, але й в добрі (Горацій, кн. 11, ода 3).

    [14] — Не питай, не намагайся узнати, який тобі кінець дадуть боги. Левконоє, не перевіряй вавілонських чисел. (Горацій, кн. І, ода 11).

    Другие произведения автора